Петро Володимирович Стомарівський, народився 11.07.1992 р. В с. Дегова, Рогатинського р-ну, Івано-Франківськоі області.
Прошу об'эктивно оцінити. Раніше ніколи не писав! А тут натхнення якесь прийшло і за 30 хв. вийшло ось це...
О, наша Украіно! Ненько! Чим заслужили ми твою таку "любов"? Чи може тим що палко так любили І бились на життя, проливали кров...?
За що ж ти нас, народ свій незлоланний На муки прирікаэш знов? Чи не за те що москаля ми били І на фашиста йшли ми стрімголов?
Матусю! Ненько! Рідна Украіно! Дай сили нам піднятись знов. Зуміти встояти, прогнутись но не впасти Під щирий шепіт молитов.
Народ ми сильний, вміэм ми боротись, Звільнятись від загарбницьких оков. І через терна до зірок свій шлях прокласти Бо з нами завжди Богородиці покров.
Зуміэм ми цей сором перенести Що знову нам під серцем заколов. Ми винні перед Богом за наш вибір, Бо дарував він шанс нам, свою любов.
Вставаймо ж браття, сестри рідні! Боротися ми мусим без умов. І даний Богом шанс нам - бути вільним Ми кожен відстояти мусим знов!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
