У Василя Стуса був вірш про "кукурудзИ". Ось з цього саме і склався мій вірш. Написаний у 90-их він не втратив, на жаль, актуальності і у нашому сьогоденні
Вірш про самотність літньої людини. Опинившись за таких обставин, надзвичайно важко дивитися на навколишній світ. Та треба, бо світло завжди перемогає пітьму.
Тут триптих віршив про самого В. Стуса, а також два мої переклади його віршів на російську. Примітка; У слові СтусОві я роблю наголос на "О". У слові СподівАна я роблю наголос на "А ". Гадаю, що ніяких суперечень у цьому немає. Іноді поет із наголосами поводиться вільно. Прикладів багато: тут і Стус, і Франко, і Плужник.
У наш час все більше і більше розмов про друге пришестя. Може саме тому і народився цей твір. Складався він якось дивно - уривками, часом мені здавалося, що кінці з кінцями мені вже ніколи не звести. А потім якось все вибудвалось, і набуло завершенності.
