Я малювала долю на піску... На диво, цього разу якось просто... Ось тут є я, а ось тут я іду... А тут моє життя в моїх долонях... Ось мої квіти... Милі діточки... А тут плоди, що я собі зростила... Ось втома... І бажання утекти... А ось смирення долі так розкрила... Ось тут ступаю впевнено в піску... А тут ось розпускала свої крила... Тут Богові доводилось нести... Зневірена й в душі була зневіра... Тут поруч кроки не одні ішли... Ось ці ще йдуть, а інші загубились... Тут я сміюсь, а тут когось люблю... А ось сльозами в прикрості умилась... Така картина, дивна на піску... Може не вміло я малюю долю? Та я старанно кисть нову візьму... Бо моя доля, у моїх долонях...
Людина розуміє - сама творець свого життя. Навіть якщо попередній малюнок не вдався, можна намалювати новий. Мудро і життєстверджувально!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0