А діалог наш збувся через сумнів... Бо не могла пізнати ким насправді є ти... Бо так багато кажуть різні люди... Не зрозуміти було справжній де ти... Вдивлялась в очі, у душі блукала... Шукала правду поміж лабіринтів... Та очі колір іноді міняли... А з ними і душа відтінок принтів... Я ризикнула бути проти світу, махнула байдуже на соціальні мантри... Довірилась я внутрішньому світу... Йшла за тобою і по лезу смерті... Я роздивлялась всю твою натуру, знала характер, риси, твоє тіло... І попри осуду навколишню палітру... Я не втрачала, що найкращий віру... І мабуть про таких глибоких мрійниць пишуть поеми - віддали до краплі... Я бачила і не хотіла вірить... Стояла я у віри все ж на варті... І хоч пішла, і люди кажуть права... І мала б я чекати твого краху... Я не ношу в своїй душі отраву... Лиш досі я питаю: справжній де ти... А може кожен має кого бачить, а може я єдина помилилась... А може це нічого ніц не значить... А може... Варіантів в світу море... І я не знаю, досі мені хто ти? Чи ти зі мною, чи лиш ти без мене? Не відновлю свою довіру доти, коли поглянеш правдою на мене! Може ілюзію я маю за душою... Та в ній твої оцінені таланти... У ній я рада я горжусь тобою... Там моїй вірі всі вручили гранти... Я мрійниця чи може чарівниця, може лиш та що знає лабіринти... Колись твоя душа пішла з моєю... А ходять лабіринтом поодинці... Л.Курбай
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
