|
|
В розділі матеріялів: 114
Показано матеріялів: 61-80 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
(Нова версія старого вірша) Легка любов до пишної оселі,
де пестять серце пахощі камелій,
усе довкруг, неначе лоно квітки,
а щастя ллється в серце, мов нізвідки.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 26.12.2011
|
|
|
Змоклі тумани гуляють посивілим містом,
в серце вповзають підступно, неначе змія.
Барв недовічний букет десь позаду зів'яв.
Тільки у згадці на мить ожива, променистий...
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 16.12.2011
|
|
|
Дивлюсь крізь прозорість вікна...
В повітрі грудневім зрина
холодних ударів зими
пробуджена сила.
|
Простелена серцю мандрівному
дорога з невидимим фінішем.
Всміхувся один зі шляхів йому.
Яке ж із узбіч гостинніше?
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 29.11.2011
|
|
|
Чому так сумно, що аж вітер
зітхає тоскно коло вух,
холодний, легковажний друг?
Зсушив асфальт, а сліз не витер.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 22.11.2011
|
|
|
Мені наснилося кохання
чарівним блиском. Наяву.
Здалося, начебто пливу
крізь синь сріблясту, ніжну зрання.
|
|
Передзимовий шелест лине містом,
що бачить сни мінорні восени,
охоплене холодним падолистом,
що жовті розстеляє скрізь лани.
|
|
Тужить жовтень, гість плаксивий,
сум за посмішкою літа
ллється по осінніх квітах.
Тоне їх краса у зливі.
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 07.10.2011
|
|
|
Обрій блакитний на відстані кроку
був. Та далеко вже чар свій простер.
Квіттям, що кинуте в дикий костер,
сни переможені тануть нівроку.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 23.09.2011
|
|
|
Надходить смутком старість року,
невільника своєї долі.
Асфальту руки охололі
вже вкотре ловлять сліз потоки.
|
|
Сумна кристалізація
минулих почуттів:
не чую більше вранці я
колишній серця спів.
|
|
Зачинені двері, неначе облиті
отрутою. Стерті долоні,
що маються марно при їхнім магниті,
втрачають заражену кров у безсонні.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 30.08.2011
|
|
|
В осінньому вогні холоднім тануть
пелюстки літа на асфальті. Рве
північний вихор марево криве,
що вкрило місто. Кровоточать свіжі рани.
|
|
Щастя в дірявім човні
хвилі солоні гойдають...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 10.08.2011
|
|
|
Стираємо наше взуття по шляхах,
від кожного кроку в душі - його прах.
Її закутки, мов оголений дріт.
Там відтиски грубих і ніжних чобіт...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 07.08.2011
|
|
|
Блідне контекст наших зустрічей,
гріє багаття не вуст, - очей
у твого погляду дивнім полоні...
|
|
Утомлений простір упав
в обійми нічного спочинку,
ковтнувши іскринку
вечірніх заграв.
|
|
Із неба життя еліксир витікає
сріблястим потоком.
Десь ґрунтом м'яким, десь
камінням жорстоким
його зустрічає земля, фрагментарно живая.
| сторінка: Щастя - ...
| АВТОР ТВОРУ:
Берберфіш Марія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 30.07.2011
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
