Чому так сумно, що аж вітер зітхає тоскно коло вух, холодний, легковажний друг? Зсушив асфальт, а сліз не витер.
За склом вікна картина тьмяна... У серці кисень завмира... Клітина кожна там сира: ще не загоїлися рани.
Чому так сумно? Був світанок колись, а зараз - вечір, ніч уже близька, з ним - пліч-о-плІч. Життя не губить свОїх ланок...
|