Тріпочеться серце поціленим птахом в агонії. Біль не вгаває. Поволі чіткішають контури плахи крізь сонцем осяяну синь небокраю. З опаскою, чесно кажучи, я постукав, Маріє, доволі пізно у Ваші двері... І зовсім не жалкую... Тож дякую за таїну струни і нехай вона не стихає навіть за замкненими дверима...
Дякую Вам, пані Катерино! Рада, що мій вірш справив на Вас гарне враження!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
Котів люблять тільки хороші люди!:)