Батьків осінь

Де та осінь про яку співали тато

Що так золотом стелилась над Сяном

Чи поверне ще колись вона в Карпати

Чи вертати буде лиш осіннім сном

Де та осінь яка дарувала плоди

Нашім людям шістдесят років тому

Де та осінь у погоду й непогоду

Десь пропала хоч пережила війну

Я все мрію і до неї повертаю

Своїм словом небагатим з чужини

І у мріях та надіях я читаю

Те що сіють вже тепер мої сини

В чужині посіяне батьківське зерно

Дозрівати буде ще довгі роки

І хоч осінь батьків наших вже не верне

То вертати там повинен я і ти.