Батьків осінь
Де та осінь про яку співали тато
Що так золотом стелилась над Сяном
Чи поверне ще колись вона в Карпати
Чи вертати буде лиш осіннім сном
Де та осінь яка дарувала плоди
Нашім людям шістдесят років тому
Де та осінь у погоду й непогоду
Десь пропала хоч пережила війну
Я все мрію і до неї повертаю
Своїм словом небагатим з чужини
І у мріях та надіях я читаю
Те що сіють вже тепер мої сини
В чужині посіяне батьківське зерно
Дозрівати буде ще довгі роки
І хоч осінь батьків наших вже не верне
То вертати там повинен я і ти.
