Листопад. Сумно на душі... Опале листя тугу вносить у моє серце.
Воно любові більш не просить І смуток тяжчим ще стає... І важко в очі подивитись, І слово підібрати годі. Мовчання довше вже щемить, Щораз повторюючись знову...
Прощально листя шелестить І вітер міцно обіймає мене за душу. І смуток другом враз стає. Не тішить спогад – сном здається. Той час коли сміялось сонце І хмарки весело гойдались...
Листопад. Листя опадає І снігу білого чекає. Немов той сніг зігріти може. Опале листя - листя смутку...
Хоч схоже (а чому схоже, мабудь і є) на білий вірш, проте це справді вірш, завдяки ось цим рядкам: "Прощально листя шелестить", "Опале листя - листя смутку..."
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
