Сон для Тані.

- Пір’ям-пір’ям-пір’я-рям..... – наспівувала собі під ніс Танюшковичка. Вона, напевно, вже двадцять п’ятий раз виміряла межі подушки і все ніяк не могла вгамуватися...
- Та що з тобою? – не втримався Владюшковик.
- Та от думаю...
- Про що, якщо не секрет?
- Таня навчання запустила... оцінки погані... обманювати почала...
Владюшковик від подиву скотився зі своєї подушки на ліжко:
- Як це так? Не зрозумів... 
Бачачи що у друга навіть волосся почало від хвилювання сіпатися, Танюшковичка поспішила трішки заспокоїти:
- Та ти не хвилюйся так, я думаю тут якесь непорозуміння...
- Ой-йой, подушковичко! Та це ж катастрофа! – почав бідкатися Владюшковик. – Сором же ж який якщо це все правдою виявиться! Та нам ніколи з тобою у школі подушковиків атестату снознайки-подушковика не видадуть! 
- Ану заспокойся! – зупинила поглядом Танюшковичка. – Ти чого тут паніку сієш, га? Ще нічого достеменно невідомо, – проказала. - Все потрібно з’ясувати! – і поправивши на голові хвостики попрямувала до себе у подушку.
- Так то воно так, але хто його знає що і як... – промуркотів собі під носа Владюшковик, і теж пішов до себе у домівку.
А з самого ранку:
- Танюшковичко! Танюшковичко! 
- Ну і чого репетуєш, малеча? – виглянувши з поміж ґудзиків, запитала снознайка.
- Я знаю у чому причина! Знаю! – схвильовано тараторив маленький подушковичок. - Я сьогодні не казковий сон малюку написав, а реальний. Ну ти ж розумієш... – і снознайка з запитанням поглянув у очі сусідки-подушковички. Лише коли вона ствердно кивнула, малий подушковик продовжив розповідати:
- Так от, у сьогоднішньому сні, хлопчик побачив щоденник Тані. Він відразу почав допитуватись сестру...
- Ну і? – захвилювалася Танюшковичка.
- Виявляється, - зітхнув Владюшковик, - вся причина у тому, що Таня вирішила таким чином привернути увагу дорослих. Вони ж постійно по роботах, а дівчинці хочеться щоб вони проводили більше часу з ними, дітьми.. 
- Хм... – поправила хвостики Танюшковичка. – Розумію...
- А знаєш що, сусідко? – хитро примружився Владюшковик. - Нам потрібно, - він підняв вказівного пальця догори, - Тані у сні розтлумачити що батьки її дуже люблять, і що на роботу ходять усі дорослі... Вона ж вже немаленька і тому все зрозуміє! – вигукнув Владюшковик і додав, - тоді вона почне знову гарно вчитися. Згідна?
- Так, так, так... – подушковичка Тані перестрибнула на подушку до Владюшковика. – А ти малюк виявляється розумаха! – посміхнулася.
- Еге ж! – і Владюшковик жартома задер носа.
На наступний ранок Таня прокинулася на 10 хвилин раніше ніж продзвенів будильник.
- Ти чому не спиш? – ще крізь сон запитав сестру Влад.
- Та от над сном замислилася...
- А що тобі приснилося? – піднявшись на ліктях, зацікавлено запитав хлопчик.
- Безсовісна я, Владику, – серйозно поглянувши на брата проказала дівчинка. – Батьки працюють, стараються а я уроки не вчу, обманюю... – і на хвильку замовкнувши Таня додала - Я ж хотіла щоб вони мені більше часу приділяли, а вийшло що лише клопотів їм додаю. Неможна так! – підсумувала.
- Звісно що неможна! – підтримав думки сестри Влад. Ти ж така в мене хороша і розумна! – вигукнув поглянувши на сестру. – Нероби так більше! Батьки нас дуже люблять! 
- Ну все, збираємося на навчання. – піднялася дівчинка. 
Вона застелила своє ліжко і допомогла навести лад Владику. 
Таня зрозуміла що вона помилялася і що потрібно все виправляти. Адже вона ж була не лише старшою з дітей, але й прикладом для меншого брата! А тут ще трішки і наробила б біди.. 
Добре, що існують сни, – подумала вона. – Якби не вони то я б напевно і незрозуміла своєї помилки.

- А що це у тебе так гарно пахне? –протиснувшись між ґудзиками хатинки Танюшковички, запитав Владюшковик.
- Заходь-заходь, - припросила подушковичка. – Я тортика зготувала. Зараз ще чай з казкової малини запарю.
- Ой-йой! – радісно вигукнув Владюшковик і запитав – А що сьогодні за свято таке? 
- Недарма ми з тобою у школі найкращі – посміхнулася Танюшковичка і пояснила - Наш сон допоміг Тані! 
...і, щасливо поправивши на голові хвостики, Танюшковичка налила у пір’їнки чай...