До останнього стовпчика думав, що це прощання з чоловіком Незважаючи на це, навіть завдяки цьому вірш став ще кращим. Бува друзі кращі за коханих, адже друг ніколи вас не покине і не зрадить. Бо то справжній друг...
Я розумію, що у багатьох вже "чешуться руки" щоби взяти вила або гвинтівку, але без віри тут нічого не буде. Буде, але таке, як 75 років (вже більше) назад. І що? Замінили зі зброєю владу. Замість Бога дали трупака леніна щоби вірили... == Наша проблема в іншому. "Серцевину" нашої нації - віру ПРАВОСЛАВНУ роздирають. А коли у нас буде 3, 5, 10 церков різних конфесій, 10, 20, 30 божків, бо повірте, нас можна брати "голими" руками. Перший хто винен - наш перший президент Кравчук, з підтримки якого і почала ділитись ЄДИНА на той час церква православна, яка ВИСТОЯЛА у часи катів-комуняків. А от у часи демократів (розуміти правильно не "влади народу", а "демон") таки вийшов розкол...
Настільки зрозумів, ідея твору - повернення до наших предків? Якщо взяти по твору, то до віри, звичаїв, традицій аріїв, готів, характерників-козаків? Якщо і справді так, то не погоджуюсь із таким закликом. Від цього нам пряма дорого до Ємо та сучасних готів. Ну а там і до магії та сатанизму не далеко... Якщо не так, поясніть
Та ні. Це я до того, що про швидкісний інет ОГО настільки популярний, що навіть вірші пишуться. А на місці його директора, був на "сьомому" небі від прочитаного
Один з критеріїв гарного твору - коли повторно відкриваєш сторінку - відразу пригадується прочитане, емоції, переживання. Так от тільки знову відкрив Вашу сторінку відразу сміх, що свідчить про цілковитий успіх твору. Ну а без майстерності такого не напишеш...
"Золоті" слова: "Хтось молитву промовить за душу мою..." (цього прагнуть усі, хто вірить у Бога); "Свою душу лиш вірою зцілюю я..." (ну як ще можна її зцілити?)
... твір відредагував, замінівши категорію (проза - тільки у ОДНІЙ категорії - "Твори за тематикою - Проза" + може бути і на власній сторінці, якщо є)...
Мені здається, коли вже є усвідомлення провини, власної гріховності - вірний шлях до спасіння душі. Інша справа стільки треба часу йти цим шляхом. Одним 20, іншим 30 років. Хтось до нього не доходить за життя. В будь якому разі Ваш вірш виконує своє призначення - дає задуматися читачеві про своє життя, ставлення до людей...