Який чудовий, білий, чистий, Легкий, мов пух, упав до ніг, З небес сніжинково-іскристий, Холодний березневий сніг. І навкруги, мов біла вата, Повис на гіллі, стовбурах, На сад, на тин, Засипав хату... А сутінь пнеться в яворах. Було то вчора, а сьогодні - Лише поглянеш за фіранку, Й заціпенієш у вікні: Нема чекань казкових ранку - Одні дерева у журбі... Такий важкий, бридкий, нечемний, Розлігся п"яно коло ніг, Землею змішаний натемно, Вчорашній мокро-теплий сніг. Поплив струмочком по дорозі, Розлігся мохом по садках, Сховався в вітах верболозу На спині давнього ярка. Вчорашній сніг - вчорашня радість, Природи дивнеє дитя. Сьогодні стало на заваді Моєму настрою, відраді, Твоє розчавлене життя.
|