Душа в душі

       Душа в душі

                1

Не заспокоювався, поки,

В густих туманах пізніх днів,

Тебе, відрада синьоока,

Я несподівано не стрів.

Мої обійми полонили,

Як сіті рибку золоту,

Уже пручатися безсилу

Твою змарнілу самоту.

Мої цілунки обігріли

Тебе від п’ят до голови,

Неначе хвилі здичавілі

Закам’янілі острови.

Душа часу не відчувала

І втоми в тілі не було,

Коли світання синь помалу

Упала вдосвіта на скло.

Було і радісно, і жарко,

І соромливо нам в імлі.

І не припалена цигарка

Лежала сумно на столі…

                2

Я – неприборкана ріка,

В якій і праведне, і грішне!

Та ось тобі моя рука,

З – під неї линуть ніжні вірші.

Моя стихія – каламуть,

У ній від пристрастей цунамі.

Хто зможе в душу зазирнуть

Мені, розпещеній вітрами?

Я заблукала між світів

І обпалила рано крила.

Хто б це приборкати зумів

Мою натуру здичавілу?

Мене у сіті ти зловив,

Омивши в променях ранкових.

Закам’янілі острови

Зросив нектарами любові.

Зігріта дотиком руки,

Воскресла духом і весняна,

Лечу на крилах у блакить,

Шлю небесам від нас: - Осанна!