Цікаве поетичне сонцесплетіння, правда при дуже малій освітленості але його присутність відчутна. Мабуть для ЛГ найкращою порадою стане Франкове - лупаймо цю скалу...
Галасливе сьогодення воліє взагалі не знати про гріх, або говорити про нього, як про щось не суттєве, як таке, що не заслуговує на нашу увагу. Через те про цю небезпеку рідко нагадують своїм дітям батьки, не достатню увагу приділяють вивченню цього питання в школі, ліниво лунає це застереження з екранів телевізорів і радіоприймачів. Руйнуються людські долі, не складаються людські життя але ми воліємо все радше списувати на випадковість обставин, втручання інопланетного інтелекту чи ще на щось інше, а ніж побачити справжнього винуватця трагедії всього людства - гріх.
Ця іронія і на самого себе, бо також не один раз виникає бажання заплющити очі і не бачити, що діється навколо нас (як і в нас самих). Але так не можна, не маємо права. Потрібно жити духовно - з розплющеними очима, доки в душі є хоча б крапелька Божої любові.
Наболіле вирвалось із уст, як той колобок - втекло Деколи не вмію прикусити губу і ось щось таке пишеться. Хоча воно і зболене, нелукаве... Дякую, Вікторе.
Так, поезія є елементом людського буття і підвладна його законам, незважаючи на свою особливу витонченість поводження у слові. То не диво, що боротьба між добром і злом відкладає свій відбиток і на її скрижалях...
Тішуся цими хвилинами творчого спілкування на піднесеній поетичній хвилі з Вами, Маріє. Адже маємо тут спільну знайому - Поезію. Говорити про яку можна було надзвичайно довго, якби не жорстокий крадій часу Крон... Він надто обмежує можливості такого спілкування
Такий "мокрий" початок з таким несподівано яскравим фіналом. Останній катрен надає твору особливих відтінків звучання, якогось неповторного авторського втручанні у перебіг справ щоденних. Заслуговуєте бурхливих оплесків, вигуків "браво" і усіляких творчих похвал та заохочень за ці авторські новинки...
На цей рахунок є дуже гарні рядки біблійного тексту у Івана Богослова: Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
Часто доводилось і доводиться розмірковувати над глибиною цих істин... Значимо, коли є співпраця, бо від цього є користь ближньому і радість власній душі. Боляче, коли покладаєшся на людину (в тім числі і на власні сили), бо в кінцевому результаті нічого - окрім розчарування.
Так байдужість небезпечна бацила, бо на цьому грунті проростає і цинізм, і зверхність , і ... цілий букет духовних вад, які в кінцевому результаті позбавляють особливої Божої привілеї - бути спасенним.
І лише відновлене спілкування людини з її Творцем здатне перекинути цю затверділу скибу догори дном так, щоб на ній почали проростали паростки духовного відродження.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('