Беручи до уваги Ваш вік, мабуть, до Вас ще не завітало справжнє кохання. Добре, що Ви не розгублюєте свою чутливість, але ж для когось Ви її пестите?... Вірш мене зачепив своєю темою, але над технікою ще треба попрацювати.
Все, що людина відчуває вперше, здається їй загадковим, довгоочікуваним і найкращим, і хоч сніг ми стрічаємо кожного року, та перший нас вражає найбільше... Дуже гарно!
Дуже правильно про рух в природі... Все більше вчених схиляється до думки, що й людина проживає не один раз, правда це тільки гіпотези, і трактування знайдених давніх манускриптів, а доказів, які б ми хотіли мати, як матеріалісти - нема. Гарно!
Е ні п.Владиславе, тут я з Вами не погоджуюся, адже Ви виставляєтесь в категорії "Вірші в перекладі", а переклад найкращий той, який - найближче до оригіналу. Ось, як це трактує Вікіпедія "Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми." А якщо " не зовсім так, або зовсім не так.", то вже не переклад, а Ваш особистий виклад.
Болючий вірш. Емоційно- сильний, бо хвилює кожного українця нестабільна ситуація на Сході. Прошу перевірити наголоси в римі; вороннЯ -безОдня; дощЕм- прИйдем; сЕпари - кошмАри.
Важка соціальна проблема...таке життя, скаже простий обиватель, а я скажу, що це життя ми творимо самі, і всі проблеми - не чия інша, як наша вина... Рада Вас знову читати.
Що я здивована - це нічого не сказати, я - вражена! Як можна було про таке явище, як війна, сказати так гарно, поетично і навіть з прихильністю. "На бруствері першоквітує мідь, Відстріляних гільзованих конвалій." Браво!!!))))
Дуже гарно і тема незвична, гарно викладена, та в закінченні щось не те. "І натхненню вже не видно край..."(кого, чого - краю), а може так наприклад: Хай натхнення плеще(ллється) через край..., ніби й по темі... Вибачте, я пропоную, а Ваша справа приймати чи ні...