**
"Роздуми"
Смерть зазирнула м’яко в очі
Чи не стомилось тіло від життя?
Надії повернулись з ночі
Відлунням смутку вовчого виття
Мурахами погризені думки
Ледь-ледь трималися навколо
Спустошеної жахом голови –
Знівечене, запліснявіле коло
І дружньо обняла стара за плечі:
Твоє минуле – це нікчемний фарс
В героя не награвся із малечі?
Чи досі той: стрімкий і мужній барс?
В долині вицвілій, в земній юдолі
Отари бродять втомлених овець
Їм мариться: вони іще на волі
Їм віриться, що смерть, це не кінець
А души ті, нікчемні і порожні
Достойні вищих сходинок небес
І досягти найкращого спроможні
І що дарма на бійню гонить пес
Підеш і ти понуро за тім стадом
Забудеш дім і зорі вишивні
Хто на землі був м’ясом для гармати
Той буде димом бляклим в вишині. 041215
дякую, трагічно написано бо не хочеться щоб у житті таке було, а по друге, веселого щось і не вийшло(не лягло)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
