Дуже дякую, друзі, за обговорення. Я не заперечую, хай обговорення буде цілісним, бо з кожного по ниточці - бідному сорочка. Дуже дякую за анАпест і анапЕст, для мене- відкриття, та й поради п.Украна теж корисні.
Гарний, світлий вірш! Домашній вогонь береже саме жінка, і для неї є цінними любов, спокій і спогади про все найкраще, що об'єднує сім'ю, а що є найкращим, ніж зустріти старість разом... Тут збивається трошки ритм і зайвий склад. Бачу так: "Весна душі назавжди залишалась, У білих веснах купались я і ти!"
Весна душі назавжди залишалась У білих веснах, де лиш я і ти! Це моє об'єктивне бачення і справа автора змінювати чи ні.
Я Вам дуже вдячна за Вашу думку. Мене це питання теж тривожить, то хотілося б, щоб роз'яснив хтось компетентний в цьому. Я можу тільки подати приклад анапеста з літератури, і то на російській мові. У анАпеста нрАв непростОй: И упрЯмым он слЫшен порОй нам, ВыделЯя незрИмой чертОй Звуки в чЕредовАнии стрОйном.
Про слова "збери" і "подай" я пояснила в попередньому коментарі, але мені цікаво, чому не сформувався ритм уже з першого катрена, може, я справді чогось не розумію.Ну, а тепер щодо заціпити і зціпити.Знаєте, що мені подобається?.., що ось такі зауваження заставляють працювати, ритися в словниках і тим самим збагачувати свій досвід.Так от, в словниках, що одне слово, що інше має одне і те ж пояснення - Щільно стулити(зуби, уста,т.ін., але совосполучення - зціпивши зуби, до теми вірша підходить краще, тому я змінила цей рядок. Дуже Вам дякую за пораду і коментар!
Дуже Вам дякую за коментар! Вірш побудований трискладовою стопою- анапестом, а він виглядає так: ЕЕ-, тобто два склади ненаголошені, один - наголошений Подай Щастя, мій Боже, КраЇні, Збери Сили, моЯ роботЯща! В такому ритмі читається ввесь вірш.
Якщо Ви учитель і маєте справу з дітьми, то Ви на правильному шляху, бо вони наше майбутнє і Ви, як поводир, маєте всі шанси виховати в них гідність, доброту і патріотизм, а заради того можна і згоріти. Дай, Боже, Вам сили і терпіння!
Ваші старання дивують. Ви не змінюєте теми відколи Ви прийшли на сайт. Не рвіть серце! Побережіть трохи своє здоров'я. Пам'ятаєте, зі шкільної програми вірш В.Сосюри "Комсомолець"-"Вас не згадає замучений край.." Скільки вже полягло, а ще скільки поляже..., а історія пам'ятає - одиниці. Ви стараєтесь втолкувати всім, що від кожного із нас все залежить. Так! Я з Вами погоджуюсь, що залежить, але не все.У баранів, якими ми і являємося, і не тільки ми в Україні, а й у всьому світі таких, як ми, відносять до натовпу, а отже натовпу, чи баранам потрібен добрий пастух, інакше вовки зроблять своє діло. Будь у нас добрий поводир, то всіх вовків ми б розкидали вмить, і ось тут саме те, що від нас залежить, триматися разом і йти за пастухом, а так голови мудріші наших не можуть пробити стіну корупції. Все, що не робиться - все до кращого.Все провадить Господь. Нація відроджується, відходять непотрібні, з'являються нові патріоти.Звичайно, все це не просто і не так швидко, якби хотілося, але воно буде світле, чисте, правдиве наше українське щастя.
Коли чую, що було краще колись, то завжди згадуються ось ці слова, Колись була вода солодша, хліб смачніший, а глина - масніша. Ми дивилися зверхньо на смерть, бо були молоді і нам здавалося, що життя таким буде вічно, а тепер то ліжко, то швидка, а то й взагалі лікарня, ну яке тут добро?... Не гнівімо Бога, бо де хліб і вода, там нема голода... Гарно читається вірш,п.Юрію.
От і я кращої рими не знайшла. Можна було, звичайно, якось по іншому сказати, але Ви знаєте, переробляти важче ніж творити щось нове...Дуже Вам вдячна!
Шквал критики визвав перший варіант вірша, і він був зовсім іншої будови, але,як на мене, був легшим і романтичнішим, ну, а цей по всіх правилах, але, як бачим, і тут не все всім подобається. Дякую за коментар!
Я напевне чогось не розумію. Наскільки я знаю, то наш сайт літературний, а не політичний, та й життя наше - суцільна політика... тому тут про неї читати не хочеться.