Коли чую, що було краще колись, то завжди згадуються ось ці слова, Колись була вода солодша, хліб смачніший, а глина - масніша. Ми дивилися зверхньо на смерть, бо були молоді і нам здавалося, що життя таким буде вічно, а тепер то ліжко, то швидка, а то й взагалі лікарня, ну яке тут добро?... Не гнівімо Бога, бо де хліб і вода, там нема голода... Гарно читається вірш,п.Юрію.
Відносно пітьми сьогоденної, то в мене особисто враження, що ми в ній знаходилися постійно. І тільки допіру починаємо визирати. Несміливо так, в півока, та все ж... А злиденність, то це поняття досить відносне. Якщо згадати 30-ті роки минулого століття, то ми всі ледь не пани. Навіть гріх скаржитися. Хіба на здоров'я. Але то вже, як це не цинічно звучить, особиста справа кожного і від довколишнього добробуту не завжди й залежить. Ну, й на владу нарікати варто постійно. По-перше, аби не задирала носа, по-друге, аби ніколи не забувати, що вона живе так, як ми їй даємо жити. Бачите, скільки думок збурив Ваш вірш. Отже, вартий того, аби його чиати й перечмитувати.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
