Чудово, п.Юрію! Із великою насолодою перечитала Ваше творіння. Дуже сподобалося! Закономірно, що уподобання рідних передаються дітям. Може, все ж знайдеться дама скляна...
Так, ми самі того не помічаючи, як у своїй буденній мові вживаємо багато слів - паразитів, слів іншомовного походження, діалекту, але з не знаю ні однієї області (говорю масштабно, бо із селами розібратись ще важче), де б говорили виключно чистою українською мовою, та й мені здається, у світі та ж проблема.
Гарно, сподобалось! "Взявши сокиру в руки, вдарив в боки," для правильності ритму краще переставити слова - сокиру взявши. Класичний наголос - бокИ, а Вам треба - з бОку, бОком. Той же наголос підвів і в слові -котрІ, а загалом тема чудова. Прошу не ображатися, бо я не критикую, а просто висловлюю свою об'єктивну думку.
Дуже гарно! Тема прекрасна. У цьому рядку "Черпатиме з нього безперестанку." збивається трохи ритм, може, його так написати: Черпати з нього до безперестанку - як скажете?...
Тривожний у нас час, але давайте вірити в краще...
Пишаюсь я, що українка, Хоч на душі сьогодні гірко За край розорений боями, За біль і голосіння мами… Та знаю я – все буде добре! Козацьке серце в нас хоробре. І вистоїть моя Країна, Загоїть рани на руїнах...
Сподобалось, як Ви обіграли той кураж... Важкувато мені далося і ось що вийшло. На власному горбі й чужому теж Я виняньчив поняття, скажем, жартом: Безглуздо йти на танк з ножем, Та, якщо дуже хочеться, то варто.
Зачепило! Багато українського люду поневіряється по чужих землях. Дехто тікав, хоронив свою родину від комуняк, дехто хотів заробити, та й так і залишився, а дехто і не знав, що так далеко закине його доля, але життя продовжується, от тільки думка час-від-часу , як той тютюновий дим, тягне до рідного краю...
Та яке то непорозуміння, п.Світлано, то просто висловлення і захист своєї думки. Ви кажете чим проза.., а Ви знаєте, буває така проза, що краща за всяку поезію...та й наше життя з прекрасною природою, з людськими долями, з нескінченними проблемами - найкраща поезія. Ні я не проти різних метафор, порівнянь і всякого такого, але все має свої межі.Кажете не шукаю...Так із того, що написане мною, я ніколи нічого не шукаю, все приходить само, я тільки записую. Ми не повинні забувати, що слова і всі наші думки матеріалізуються, то ж записуючи їх на білий аркуш, Ви творите завтрашній день, але це вже філософія...
Прекрасний вірш. Дуже сподобався, от тільки закінчення мене трохи збентежило. Всі християни, якщо вони такими є, повинні знати такий вислів - Не сотвори собі кумира. Душі і поготів не моляться нікому окрім Бога, бо вони добре знають, на відміну від нас "розумних", звідки вони приходять і куди повертаються після подорожі. Бачу такий варіант: В бібліотеці знову людно. Ідуть за Істиною в Храм. Тихенько! Шурхіт вам не чутно? То душі моляться в книжках... Бо в книжках можуть блукати( в переносному значені) різні душі, починаючи від автора і закінчуючи героями епізодичних сцен. А ще так можна уникнути збігу мм.
Осінь золотом сповила навколишній світ, А любові час оділа у весняний цвіт… І цвітуть в душі троянди й квіти запашні, Устеливши пелюстками спогади мої. Хай осінній дощ полоще крилонька вітрам, І пісні свої співає під важкий тамтам… Ми у затишку з тобою, тут біля вогню, Ніжну пісню заспіваєм про любов свою… І повіє дух медовий із коханих вуст… Мій найкращий, найдорожчий, милий златоуст.
Я руки відкрию на зустріч вітрам, І серце зимі білосніжній віддам. Хай шибки малює тріскучий мороз, Не бачу у цьому ніяких загроз, І хай завіває, мете віхола, Зате, нам накидає снігу сповна… Вже поля не видно, дороги нема, А серце співає: - Нарешті зима! Як рідну подругу зустріну свою… Я в зимах купаюсь! Я зими люблю!
Вірш написано правильно. Читається легко і все зрозуміло. "Замало тих, хто ПРАВДУ каже, Рожевим, хто буття не маже. " З цими словами я погоджуюся на всі 100%. Замало, але вони вже є, та одна справа виголошувати правду, а зовсім інша підтверджувати її ділами, а таких ще не видати і не слихати, правда серед депутатів йде вовтузня, але народу від того ні холодно, ні жарко. Не видно якихось рішучих дій і зі сторони Яроша. Всі, ніби чогось чекають, може, як завжди - "Вот приєдет барин. Барин всех розсудит..."