Стояло літо, сонцем зігрівало,
І абрикоси зріли між гілля,
І, дивлячись на цю красу, душа співала,
А ця краса вся поруч, не здаля.
В віконце глянеш зранку — усміхнешся,
«Привіт, — промовиш, — дерево життя»,
І кожна ягідка, як сонце, розсміється,
І на душі не стане маяття.
Та тільки хтось своїм недобрим оком
На цю красу щоранку споглядав,
Сокиру взявши в руки, вдарив боком,
І дерево життя навік зрубав…
Побігли сльози, серце зайнялося
Від болю, що зрубали цю красу.
На ньому ягідки висіли, наче дітки,
Тепер гілля родюче віднесуть.
Пустеля перед вікнами тепер,
Пустеля в душах, котрі так зробили,
В них дух любові вже давно помер,
Ніколи світ для них не буде милим.
Гарно, сподобалось! "Взявши сокиру в руки, вдарив в боки," для правильності ритму краще переставити слова - сокиру взявши. Класичний наголос - бокИ, а Вам треба - з бОку, бОком. Той же наголос підвів і в слові -котрІ, а загалом тема чудова. Прошу не ображатися, бо я не критикую, а просто висловлюю свою об'єктивну думку.
Дорогенька, пані Катерино я Вам дуже забов'язана за підказку і допомогу. Сама часто пишу і не помічаю відразу. А коли перечитуєш пізніше то відчуваєш, щось не так. Дуже, дуже дякую!!!
Ви ніби побували в нашому місті,там тільки(біля мого будинку) не рубали ,а безжалісно віддирали гілки з бідної абрикоски, щоб першим дістатися до напівзелених плодів.
Це жахливо! Я дивуюсь таким людям. У моєму випадку це дорослі, зрілі люди рубали посеред літа стиглі, соковиті гілки абрикосу, який вражав своїм врожаем і величністю самої крони. Мені здавалось, що вони рубали моє серце. Дякую за комент і спілкування.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")