Я погоджуюся з Вашими думками і переживаннями, але скажу Вам словами віршика, якого вчила ще в школі. Почекайте, діти, дайте тільки строк , буде вам сопілка, буде і свисток... Для того, щоб щось розбити чи поламати, багато часу не треба, а от склеїти чи відремонтувати ой, як довго і непросто... Натхнення!
Дуже Вам дякую, п. Іване, за таку аргументовану і доступну інформацію. У мене, як і у Вас стоїть ще роторний лічильник, але й по ньому ми можемо платити тільки за те, що бере газова плита, бо обігріваємо будинок дровами і вугіллям. Вийшло так; тягнулися, заощаджували, щоб провести газ, надіялися на краще, а тепер із тих копійок знову тягнемось, щоб купити дрова і вугілля. Україна зараз стоїть на роздоріжжі, або вона переборе всю нечисть і піде далі, або так і залишиться коло розбитого корита. Ті українці, яким до 50, вони ще можуть і повинні гуртуватися, боротися, добиватися, а що можемо ми пенсіонери, яким під 70 і більше, хіба що словом, але того замало, тут треба діяти і радикально.
Мені дуже сподобалася, можна сказати, притча, але я побачила маленьку розбіжність. Ось дивіться: Якщо в закінченні - "Допоки правда ще говорить, Цей світ стоятиме віки." То, значить правда повинна не замовкати на протязі всього вірша, а у Вас вона - "Вона від горя заніміла, Від кривди, зради і образ." Може, краще буде, як вона не заніміє, не дивлячись на всі кривди і образи, бо і сьогодні вона гонена, але все ж не мовчить, а знаходить своїх правдолюбів. З повагою. Натхнення!
Ваш віршик, мені видався, не закінченим, і я попробувала упорядкувати, може, Вам сподобається... Тiло пахло яблуком, здавалось… Щирі поцiлунки до зорi... Ми з тобою ще не накохались, А вже ходить осiнь у дворi.
Гарно! Сподобались Ваші роздуми про життя. "Мов би привиди часу, роки Все відходять собі у безмежжя..." точно у безмежжя, бо в пам'яті залишаються обривки чи згустки, які нас найбільше вразили, і як ти там не рийся не знайдеш в стопку поскладаних років.
Як я розумію, то це більше психологічний трактат ніж вірш,хоч витриманий ритм, але читається важко, бо кожний катрен, ніби самостійний вірш над яким треба задуматись. Я не погоджуюся, що "плодів нема" Вони є і добрі, і погані. Все врівноважено, як чорне і біле, бо такий закон життя, закон Всевишнього. Боліти за громаду є тягарем чи ні - це теж філософське питання. Скоріж - скоріш. Без Божої присутності у нас нічого не відбувається.
Це правда.Мій чоловік дуже любить різні квіти, особливо ті, що довго і гарно цвітуть, і садить їх по всьому городу, тож у нас зараз цвітуть саме такі жовті хризантеми.Дякую!
Вірш, п.Іване, мені сподобався, правда маю сумніви ось у цьому рядку "Заради мудрої утіхи." але то таке... утіхи різними бувають, можливо для ангела його робота і є утіхою. Давайте розберемо далі. "Краса творіння власного єства, Усяких почестей достоїн." Вчімося правильно формулювати думку. Якщо краса(вона), то достойна, якщо ж Ви навіть мали на увазі єство(воно), то достойне, а Вам просто потрібна була рима до слова воїн, от Ви і поставили, обминаючи всякі правила - достоїн(рос. достоин), а правильно - достойний( прикметник чол. р.) Не дивлячись на те, вірш має тему, яку Ви гарно обрисували, а помилки є у всіх, бо хто не працює - той не помиляється. Головне виправлятися і удосконалюватися.
Скільки світ стоїть стільки одні люди будують ту стіну, а інші її ламають. Виходячи із останніх новин, то та стіна знову добряче виросла. Ну, а надія, п.Таміло, то наш пісок куди ми, як страуси, можемо заховати голову. Вона завжди при нас і помирає останньою.
Прекрасний вірш. Здається, така ситуація була і на Майдані... Мене хвилює от що, як ми безжально ріжемо слова, наприклад: "Хлопчина далі гра," розумію, що Ви хотіли сказати, але я за чистоту мови, і чи правильно так робити, чи можна так робити?. Якщо в попередньому слові " огорта..." - білш-менш спокійно то тут дуже кидається в очі. Я не знаю, як повинно бути правильно, але знаю добре, що можна сказати простіше: ...Продовжується гра,
Мене лякає такий коментар.Прошу вибачення, але - це моя об'єктивна думка. Я просто не знаю радіти чи плакати, вважати все правдою чи "другою правдою" тему якого розвинула п. Оксана, адже я реально оцінюю ситуацію, і знаю який з мене писака.Попри все вдячна Вам, що завітали!