Гарно, розумно, в дев'ятку! Знаєте, я сподівалась і багато таких, як я людей теж мали надію, що пройде якийсь час, і все почне змінюватись, не все і відразу, але бодай щось, а ні, час іде, а порядку не видно...
Я наперед прошу у Вас вибачення, але все ж хочу поговорити про вірш. Читаю і радію, як гарно Ви описуєте осінь свого життя у порівнянні і раптом - "Чому навколо йде весна" - як весна? звідки ж весна? адже Ви самі пишете: "Змалілий день Все менший у красі –" і це якраз признаки осені, бо весною день збільшується і краса збільшується. Цей рядочок про весну, ніби з іншого вірша і сюди потрапив випадково, а давайте, трошки подумаємо інакше. "А сонце крізь хмарки несе В дощах мені життя сумне" і навкруги, лиш пустота, А на дворі буяє осінь золота... Не хочете Ви так, зробіть по іншому, є багато варіантів, але весна тут ні в тин, ні в ворота. Щодо пунктуації, знову прошу пробачення, але Ви, як той кіт із казочки - куди хочу, туди іду... що Ви захочете, із пунктуації, те й поставите, а хто поставить решти?...
Дівчинко моя, то не вірш, то крик твоєї молодої душі, крик твого кохання, можливо першого, але життя не стоїть на місці, (та й які твої роки?)... Все біжить, все змінюється, і пройде трохи часу, як ти забудеш все зло, бо тебе знову закрутить вихор кохання, і теж буде здаватися, що єдине і неповторне. Поезія - не така вже й проста штука. Тут треба мати великий запас слів, відчувати ритм, правильно ставити наголоси та дружити з римою.
Вітаю Вас на сайті! Мені сподобалася Ваша лірика і щиро здивувала коли я узнала вік автора, і мені чомусь подумалось, що Україна справді - непереможна, якщо в ній є ось такі хвацькі козаки...