Ти тішишся тихо - тобі я всміхаюсь, Самотньо сумуєш - і лихо мені, І в очі зажурені з жалем вдивляюсь, І з жалем їх бачу собі уві сні; Моє ти кохання, моє милування, Мій сум і страждання, серденько моє, На небі коли лишень зіронька рання Над світом замрійливім дума своє, Прилинеш до мене, мені посміхнешся І знов задрімаєш - солодкая мить! І я вже чекаю, коли ти проснешся, Я вже уявляю, як буду любить І знов цілувати щасливії очі, Знов тішити рідную пташку мою, І знову виконувать примху жіночу - На вушко в півшепіт казати: люблю...
Вітаю Вас на сайті! Мені сподобалася Ваша лірика і щиро здивувала коли я узнала вік автора, і мені чомусь подумалось, що Україна справді - непереможна, якщо в ній є ось такі хвацькі козаки...
Слова гарні, але я б Вам не повірила - аж забагато їх чи що.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
1
