Ти тішишся тихо - тобі я всміхаюсь, Самотньо сумуєш - і лихо мені, І в очі зажурені з жалем вдивляюсь, І з жалем їх бачу собі уві сні; Моє ти кохання, моє милування, Мій сум і страждання, серденько моє, На небі коли лишень зіронька рання Над світом замрійливім дума своє, Прилинеш до мене, мені посміхнешся І знов задрімаєш - солодкая мить! І я вже чекаю, коли ти проснешся, Я вже уявляю, як буду любить І знов цілувати щасливії очі, Знов тішити рідную пташку мою, І знову виконувать примху жіночу - На вушко в півшепіт казати: люблю...
Вітаю Вас на сайті! Мені сподобалася Ваша лірика і щиро здивувала коли я узнала вік автора, і мені чомусь подумалось, що Україна справді - непереможна, якщо в ній є ось такі хвацькі козаки...
Слова гарні, але я б Вам не повірила - аж забагато їх чи що.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
1
