Росте собі такий кущ калиновий, втішає око прохожих,. Ніхто його особливо і не доглядає. Квітне весною білим квітом, родить червоненькі ягідки. Оце і все. То чому ж цей такий звичайний кущ так пишається серед українського народу? Чим приваблює до себе? Може тим, що калинові ягідки нагадують краплинки крові, а білий квіт –невинність ? Згине воїн на полі бою, і хтось з перехожих посадить на його могилі кущ цього чародійного деревця. - Спи спокійно друже, про домівку сни , нехай обіймає тебе калинонька зеленим гіллячком, плаче, проливаючи кроваві сльози, над твоєю невинністю. Ти ж згинув за рідний край, і обороняв усі калини своєї землі. Особливу ту, що росла коло твого вікна , яку ще дід посадив. У ній заховані таємниці твого роду, бо треба було ховати її перед ворогом, берегти пам’ять про подвиги батьків твоїх.- І росте та калинонька, пускаючи паростки в плодючий грунт, вкорінюються відростки старої калини, ростуть молоді- здорові, вкриті пишним білим цвітом і перешептуються між собою, обіцяючи ніколи не покидати рідного краю. То ж рости калинонько, розвивайся! Ти символ невинності нашої неволі, а горячі плоди твої, не дадуть забути про дії криваві і піднімуть тебе, і звеселять нашу землю, нашу рідну Україну!
Цей вірш було написано ще в далекому 2006 році. Тоді я тільки починала записувати свої перші вірші, які чудом приходили до мене і лягали на папір, ще не зовсім сміло, але для мене були найкращими, правда, тепер з деякими змінами, що відповідають часу.
Виріс гарний кущ калини. Хтось же постарався… Посадив, щоб вкорінявся й вітрам не долався. Не раз дощ його періщив, не раз било градом, Не раз квіти облітали збиті снігопадом… Часи прикрі минулися… Розцвіла калина. Під вінець, немов зібралась молода дівчИна. Зелен - листя розпустила… Гілля, немов ложе… Не побачить красу таку, вже ніхто не може. Всі роки, що вкорінялась, набиралась сили, Лихі люди знущалися та й кісточки мили.. Літ за двадцять одбуяло вже, як народилась, Перли красні потемніли і сумом покрилась… «Неумисно» налетіли «братики» зі сходу, На нещасну накинулись, та й зробили шкоду. Вони тую калиноньку чорним крилом вкрили, Пригорнули, аж сутужні дзвони задзвонили… Прагнуть гілля обламати, ягоди склювати, Та ще диким, брудним криком всю оклевітати. Не піддайся, калинонько, не тужи, небого! Допомоги вистояти попроси у Бога, А Його велика слава, котра править світом, Надасть сили і відваги забуяти цвітом.
Дуже гарно! Зовсім підходить до нашого часу! Крім одної стрічки взятої з чужого вірша -пісні, ваші слова торкають душу. Я і не знала, що ви так пізно почали писати вірші. Та ще й як писати! Браво, Катрусю! Заслуговує на подарунок!
Так, я почала писати вірші, якщо можна так сказати, вже в пенсійному віці, а чому я так кажу, бо ті вірші приходять до мене самі, а я їх тільки записую, дещо підправляю, слідкую за наголосами. Про який вірш-пісню Ви згадуєте? Дуже хотілося б знати, бо я ніколи ні в кого нічого не позичала, так як це називається плагіатом, який я засуджую.
Просто пригадалися слова з пісні "Черемшина," бо ж говоримо про калину. У вас до шлюбу вбрался Дівчина, а там вжито "калина" Мабуть просто так у вас вийшло.
Подаю пісню
Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі, А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм.Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина, Вівчаря в садочку, В тихому куточку Жде дівчина, жде.Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають чисті роси, Цвіт калини приколола в коси.Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина, Вівчаря в садочку, В тихому куточку Жде дівчина, жде.Ось і вечір, вівці біля броду З Черемоша п'ють холодну воду, У садочку вівчаря стрічає Дівчинонька, що його кохає.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
дякую за високу увагу й повагу
Заслуговує на подарунок!
Вам пані Наталю. 
