Емоційно. Сподобалося, тільки зверніть увагу на наголоси у словах (лишИли, булИ), а щодо рядка зі словом верба, краще було б написати у множині -Чи полощуть коси свої верби... Щось треба зробити із закінченням, бо підводить логіка. Ось, як я бачу, або починати словами - Тож нехай, як сонце золотисте, або закінчувати - у серця нам ніжності слова. З повагою.
Прочитавши Ваші рядки у мене виникло одне запитання: - ЧОМУ?...(шлях в нікуди;скористатися їй життям чи ні… Може й не варто, адже абсурдність даного нам шансу очевидна…;мати щось своє власне…;життя зовсім від мене не залежить,) Ви справді так думаєте???...
Оптимістично, світло і за це ставлю :55555:, а щодо добра, то щоб воно рясно зійшло, його треба посіяти в людські душі, а наші "сівачі" сіють кукіль, а не зерно добра.
Гарні настанови, але марні Ваші старання, люди не слухають їх, бо якби слухалися порад і настанов предків, яких немало вони залишили, то на сьогоднішній день була б інша ситуація. Послухайте, у цих рядках чогось не вистачає... "Зірки із неба Не лови , не будуть Вони живуть " Чого не будуть?... Не закінчена думка, навіть, якщо прийняти до уваги, що вони живуть...
"ми з радістю в життя підемо у свято нового життя і там ми Бога віднайдемо усі – і я " Вибачте мені,п.Іване, а що Ви зараз не живете, а чекаєте свята нового життя?... Ну, якщо з тим ще можна справитись, написавши так: Ми разом з радістю підемо У свято нового життя..., то шукати там Бога - вже пізно, бо з Ним треба жити від народження. Ми від Нього приходимо і до Нього повертаємося.
Хочеться вірити людям, особливо тим, що йдуть поруч, адже на сайті, де всі спілкуються, ми не збираємо досьє на товариша, а обговорюємо теми, рими, наголоси. Дуже шкода, що поміж нами, як виявилось, є ще й такі недобросовісні люди, про яких навіть не хочеться говорити. Я дякую, за цікавість, редакції видавничого дому "Чорнильна Хвиля", і підтримую рішення адміністратора, бо таким не місце на сайті. З повагою.