Не спиниться й на мить Життя коловорот. Бушує і шумить Між колами широт. Пульсують відкриття, Що рухають прогрес, Й невинне сприйняття Життя людського сенс...
Не погоджуюся, що така думка є правильною, бо наше життя складається із різних тем, великих і малих, і одну і ту ж тему люди бачать по-різному, і нема таємних, незнаних людьми тем, просто одні хвилюють людей більше, інші менше. Ось візьмем для прикладу тему Л.Костенко виставлену Вами у міні-чаті, ніби нічого нового, а як правильно сказано...ось у цьому талант. Для мене тема не має значення, головне, щоб вона була добре висвітлена, логічно завершена, з дотриманням всіх поетичних і граматичних норм. Щодо Вашого вірша, то хочу запитати, чи знаєте Ви, що таке діалект?...Це місцева мова. В кожному регіоні, в кожній місцевості, навіть в кожному селі чи місті є свої діалекти. Ми на українському сайті, то де Ви тут бачите діалекти, якщо і зустрічаються, то дуже, дуже рідко одне, або два слова, а Вам уже й набридли. Можливо тут би краще підійшло слово діалоги і то я не дуже впевнена. «Невже не можеш споглядати вище, над своїм "Я" і над своїм двором?» Не бійся, що там вітер гучно свище Працюй, поете, віддано пером…
Емоційно. Сподобалося, тільки зверніть увагу на наголоси у словах (лишИли, булИ), а щодо рядка зі словом верба, краще було б написати у множині -Чи полощуть коси свої верби... Щось треба зробити із закінченням, бо підводить логіка. Ось, як я бачу, або починати словами - Тож нехай, як сонце золотисте, або закінчувати - у серця нам ніжності слова. З повагою.
Прочитавши Ваші рядки у мене виникло одне запитання: - ЧОМУ?...(шлях в нікуди;скористатися їй життям чи ні… Може й не варто, адже абсурдність даного нам шансу очевидна…;мати щось своє власне…;життя зовсім від мене не залежить,) Ви справді так думаєте???...
Оптимістично, світло і за це ставлю :55555:, а щодо добра, то щоб воно рясно зійшло, його треба посіяти в людські душі, а наші "сівачі" сіють кукіль, а не зерно добра.