Гарні настанови, але марні Ваші старання, люди не слухають їх, бо якби слухалися порад і настанов предків, яких немало вони залишили, то на сьогоднішній день була б інша ситуація. Послухайте, у цих рядках чогось не вистачає... "Зірки із неба Не лови , не будуть Вони живуть " Чого не будуть?... Не закінчена думка, навіть, якщо прийняти до уваги, що вони живуть...
"ми з радістю в життя підемо у свято нового життя і там ми Бога віднайдемо усі – і я " Вибачте мені,п.Іване, а що Ви зараз не живете, а чекаєте свята нового життя?... Ну, якщо з тим ще можна справитись, написавши так: Ми разом з радістю підемо У свято нового життя..., то шукати там Бога - вже пізно, бо з Ним треба жити від народження. Ми від Нього приходимо і до Нього повертаємося.
Хочеться вірити людям, особливо тим, що йдуть поруч, адже на сайті, де всі спілкуються, ми не збираємо досьє на товариша, а обговорюємо теми, рими, наголоси. Дуже шкода, що поміж нами, як виявилось, є ще й такі недобросовісні люди, про яких навіть не хочеться говорити. Я дякую, за цікавість, редакції видавничого дому "Чорнильна Хвиля", і підтримую рішення адміністратора, бо таким не місце на сайті. З повагою.
"На сплюндрованій, грішній Землі." малюється страшна картина, як з американського блокбастера. Ваш ЛГ,п.Таміло, геть впав у відчай, але не все так страшно, буде ще свято і на нашій вулиці, і дарма він нехтує допомогою Бога, бо тільки Він один знає вихід із цієї ситуації.
Усе ж мине, мине! Нові зійдуть зірки У небі, і в тобі нові займуться свічі... Ти тільки не здавайся й не зраджуйся ніким, Завжди дивись достойно всім труднощам у вічі. Браво!!!
Скріпити серце вірою своєю. Сказати правді: - Сестро, будь моєю Провідною силою і бажанням, Щоб знести незгоди всі спогляданням! Будь зі мною, сестронько, кожну днину, Не лиши без догляду й на хвилину, Щоб могла з тобою я, як посвяту, Всю любов душевную, заповзяту, Віднести на крилоньках поміж люди, Щоб почули правдоньку звідусюди. Щоб любов довкола всіх зігрівала, Сили і наснаги всім додавала. Бо любов до ближнього – це дар Божий, І своєю силою зло вбить може. Тільки ж не цурайтеся його, люди, І Господь нас виведе із облуди…
Хоч плавати іще не вміла, (руками “плавала” по дну). Ногами бульхала щосили, Здійнявши хвилю не одну... таким бачу цей катрен, а загалом гарно, ностальгічно. Стою... вдивляюсь в роздоріжжя І зламане моє життя...
Цікава писанина і хоч я із західної України, знаючи свої діалекти, такого не чула. Дається в знаки "русинско-білохорвацка". Ви щось грозилися про нас написати, а написали про себе, чи я чогось не розумію?
Не всі,п.Юрію, у Ваші роки, можуть дозволити собі такі веселі наспіви, і це дуже радує. Я готова простити Вам неправильні наголоси, тим більше, що для співу вони неважливі, але " чекає у старенького млина" - тут не наголос, а русизм. Українською буде - чекає біля млина, або чекає у млині. За труди
Я розумію,п.Наталю, що Ви мали на увазі, пишучи той вірш(ветерани) велика їм шана і пам'ять, але, якщо бомби не розриваються у нашому дворі - це ще не означає, що війни нема. Вона не перестає орати смертельними плугами землю ані на мить, і хоч вважається, що, наприклад, в Росії нема війни, російські матері, та й не тільки, ходять теж в чорних хустинках, в скорботі за синами. А фразу "Щасливий той, хто може воювати!" я б перефразувала - Нещасний той, хто мусить воювати!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('