"На сплюндрованій, грішній Землі." малюється страшна картина, як з американського блокбастера. Ваш ЛГ,п.Таміло, геть впав у відчай, але не все так страшно, буде ще свято і на нашій вулиці, і дарма він нехтує допомогою Бога, бо тільки Він один знає вихід із цієї ситуації.
Усе ж мине, мине! Нові зійдуть зірки У небі, і в тобі нові займуться свічі... Ти тільки не здавайся й не зраджуйся ніким, Завжди дивись достойно всім труднощам у вічі. Браво!!!
Скріпити серце вірою своєю. Сказати правді: - Сестро, будь моєю Провідною силою і бажанням, Щоб знести незгоди всі спогляданням! Будь зі мною, сестронько, кожну днину, Не лиши без догляду й на хвилину, Щоб могла з тобою я, як посвяту, Всю любов душевную, заповзяту, Віднести на крилоньках поміж люди, Щоб почули правдоньку звідусюди. Щоб любов довкола всіх зігрівала, Сили і наснаги всім додавала. Бо любов до ближнього – це дар Божий, І своєю силою зло вбить може. Тільки ж не цурайтеся його, люди, І Господь нас виведе із облуди…
Хоч плавати іще не вміла, (руками “плавала” по дну). Ногами бульхала щосили, Здійнявши хвилю не одну... таким бачу цей катрен, а загалом гарно, ностальгічно. Стою... вдивляюсь в роздоріжжя І зламане моє життя...
Цікава писанина і хоч я із західної України, знаючи свої діалекти, такого не чула. Дається в знаки "русинско-білохорвацка". Ви щось грозилися про нас написати, а написали про себе, чи я чогось не розумію?
Не всі,п.Юрію, у Ваші роки, можуть дозволити собі такі веселі наспіви, і це дуже радує. Я готова простити Вам неправильні наголоси, тим більше, що для співу вони неважливі, але " чекає у старенького млина" - тут не наголос, а русизм. Українською буде - чекає біля млина, або чекає у млині. За труди
Я розумію,п.Наталю, що Ви мали на увазі, пишучи той вірш(ветерани) велика їм шана і пам'ять, але, якщо бомби не розриваються у нашому дворі - це ще не означає, що війни нема. Вона не перестає орати смертельними плугами землю ані на мить, і хоч вважається, що, наприклад, в Росії нема війни, російські матері, та й не тільки, ходять теж в чорних хустинках, в скорботі за синами. А фразу "Щасливий той, хто може воювати!" я б перефразувала - Нещасний той, хто мусить воювати!
Вже набагато краще ніж перший варіант, тільки поясніть мені, будь ласка, що у Вашому розумінні означає вираз - "Зерна листопадом...", бо, як на мене, він не дуже вписується в загальний контекст кавових відтінків.
Дякую, друзі, за теплі слова. Колись, як дехто зараз із вас, я теж думала, що головне слово, а не якісь там коми та крапки, але час все ставить на місце, і тепер я знаю, що нема нічого випадкового в нашому житті, а значення має геть усе, навіть кома і крапка.
Ой не знаю, що й сказати?... До чого ся прихиляти?... Худа жінка, а чи повна, Аби була дзвінкомовна, Щоби лад у хаті знала І смачненьким годувала, Аби вміла все робити, Тоді буде муж любити...
І таких прикладів не одиниці, а часто-густо зустрічаються у нашому житті. Хочеться вірити, що молоде покоління бачить життя по -іншому і тому змінить цю "рабську" ментальність.
Гарні, чуттєві слова дивовижної лірики. Вірш нагадує пісню, мабуть тому, що катрени починаються однаковими фразами, а, може, колись він і буде піснею... Щастя Вашому ЛГ!
Цікаві Ваші роздуми, бо віршем це важко назвати, але все ж Ваші слова - "Прийде день – світло відкриє !!!" Коли ж він прийде??? Хоч би краєчком якось показався, щоб була надія на що чекати, бо на сьогоднішній день тільки " темнюська ніч ."
Вірш має тему і зачіпає, але над ним ще треба працювати і працювати, щоб виправити всі неуди. Цікаво хто оцінив цей вірш, поставивши найвищу оцінку, і ні слова не сказав, може, Ви самі себе оцінили, бо група "друзі" може це робити, але чи це коректно?... і навіщо тоді Вам наші коментарі?...
Дуже гарна тема, дійсно взята із життя і добре висвітлена, от тільки б виправити одруківки у словах (сороино - соромно 2 рази;пололать - подолать; нулно - нудно), а в цьому рядку -Застигле серце аж нудить. - у слові нУдить - правильний наголос, а сюди підійдуть слова - щемить, скимить, бринить, кричить, горить. З повагою.