Вже набагато краще ніж перший варіант, тільки поясніть мені, будь ласка, що у Вашому розумінні означає вираз - "Зерна листопадом...", бо, як на мене, він не дуже вписується в загальний контекст кавових відтінків.
Дякую, друзі, за теплі слова. Колись, як дехто зараз із вас, я теж думала, що головне слово, а не якісь там коми та крапки, але час все ставить на місце, і тепер я знаю, що нема нічого випадкового в нашому житті, а значення має геть усе, навіть кома і крапка.
Ой не знаю, що й сказати?... До чого ся прихиляти?... Худа жінка, а чи повна, Аби була дзвінкомовна, Щоби лад у хаті знала І смачненьким годувала, Аби вміла все робити, Тоді буде муж любити...
І таких прикладів не одиниці, а часто-густо зустрічаються у нашому житті. Хочеться вірити, що молоде покоління бачить життя по -іншому і тому змінить цю "рабську" ментальність.
Гарні, чуттєві слова дивовижної лірики. Вірш нагадує пісню, мабуть тому, що катрени починаються однаковими фразами, а, може, колись він і буде піснею... Щастя Вашому ЛГ!
Цікаві Ваші роздуми, бо віршем це важко назвати, але все ж Ваші слова - "Прийде день – світло відкриє !!!" Коли ж він прийде??? Хоч би краєчком якось показався, щоб була надія на що чекати, бо на сьогоднішній день тільки " темнюська ніч ."
Вірш має тему і зачіпає, але над ним ще треба працювати і працювати, щоб виправити всі неуди. Цікаво хто оцінив цей вірш, поставивши найвищу оцінку, і ні слова не сказав, може, Ви самі себе оцінили, бо група "друзі" може це робити, але чи це коректно?... і навіщо тоді Вам наші коментарі?...
Дуже гарна тема, дійсно взята із життя і добре висвітлена, от тільки б виправити одруківки у словах (сороино - соромно 2 рази;пололать - подолать; нулно - нудно), а в цьому рядку -Застигле серце аж нудить. - у слові нУдить - правильний наголос, а сюди підійдуть слова - щемить, скимить, бринить, кричить, горить. З повагою.
Промінна приязнь. Пахне поле. Південне птаство проліта. Папір. Перо. Покотиполе. Проклята пошесть процвіта... Це я приміряла на наші українські мотиви.
Сильно сказано! Я Вас, п.Лесю, розумію, бо й сама, ніби загубилася у цьому просторі, і теж питаю " Віра ще є?!" ,бо десь вона, як в тумані, ніби ще є, але вже далеко. "Не чіпай! Не чіпай! НЕ-ЧІ-ПАЙ!!! Вже й без того душа кам*яніє." - дуже точно сказано. Браво!!!))))
Дякую за запрошення, п. Лесю! Вітаю Вас з виходом у світ другої збірки!. Всі літератури називають свої видання - дітищами. Хай ростуть вони у Вас в арифметичній прогресії, і хай чекають їх мільйони вдячний читачів!!!