Промінна приязнь. Пахне поле. Південне птаство проліта. Папір. Перо. Покотиполе. Проклята пошесть процвіта... Це я приміряла на наші українські мотиви.
Сильно сказано! Я Вас, п.Лесю, розумію, бо й сама, ніби загубилася у цьому просторі, і теж питаю " Віра ще є?!" ,бо десь вона, як в тумані, ніби ще є, але вже далеко. "Не чіпай! Не чіпай! НЕ-ЧІ-ПАЙ!!! Вже й без того душа кам*яніє." - дуже точно сказано. Браво!!!))))
Дякую за запрошення, п. Лесю! Вітаю Вас з виходом у світ другої збірки!. Всі літератури називають свої видання - дітищами. Хай ростуть вони у Вас в арифметичній прогресії, і хай чекають їх мільйони вдячний читачів!!!
Ваш літ. герой, мабуть, тяжко захворів, або загубив чоловічий запал, якщо так легко відказується від кохання, чи може він просто намірявся, а сам ще подумає...