Тире, мов стріла, доганяючи ціль,
У серце не вразить, як струни,
А слово, бува, може сипати й сіль
На рани, зі сходин трибуни,
Бо слово – це звук, це зерно золоте,
Що пишно росте у розмовах,
А кома і крапка, і навіть тире -
Графічні значки у всіх мовах.
Та здавна між ними такий договір,
Який особливе дав право…
І ти мені, друже мій, просто повір,
А я розкажу в чому справа…
Слова, тобто звуки, прозорі в устах
Несуть інформацію в люди,
А, як передати це слово в листах,
Та так, щоб не внести облуди?...
Щоб все, що на думці чи в серці твоїм,
Було зрозуміло другому,
Щоб міг, той другий, розумінням своїм,
Не датися впливу дурному.
Якраз тут на поміч йдуть коми й крапки
І всі розділові ще знаки,
Щоби до ладу все, а не навпаки,
Міг кожен слова толкувати.
Зовуться вони розділові тому,
Що ділять ознаки по суті,
А слово нам скаже для чого й чому
Увагою думи прикуті?
Нам кома покаже чим гадка живе,
А крапка – закінчення думки.
Три крапки – фантазія враз оживе
І вхопить сюжет у чаклунки.
І виставить всі: і двокрапки й тире,
Лапки, і питання й абзаци…
Вдивляючись в дивні примари - замре,
Впізнавши піщані палаци.
Живуть на письмових теренах життя,
Значки у складних ситуаціях,
А слово, знай, робить своє відкриття,
Де другом стає - пунктуація.
|
у Вас 
0
