Дуже гарна тема вірша і гарно викладена, але наголоси скачуть, наприклад:"Все це було не так вже й давно," Все це бУло не тАк вже й давнО - але ж правильний наголос булО і якщо читати з правильним наголосом то виходить: ВсЕ це булО не так ВжЕ й давнО - але тут буде не вистачати одного складу, тому Й - треба замінити на І, але то вже другий ритм. Потім біль - чоловічого роду, тому - болю.
Мені теж дуже сподобався вірш. Є в ньому щось із народного, але зверніть увагу на четвертий катрен( прийме, відверне) у Вас наголос падає на закінчення, а правильно, якщо я не помиляюсь - прИйме, відвЕрне, чи, може, я щось не розумію?... З повагою.
Чи то я стаю такою сентиментальною, чи нерви дають про себе знати, але таких слів без сліз, я читати не можу. Дуже гарно! Щось є в ньому таке, що зачіпає сердечні струни. Дякую за репутацію!
Сердечний вірш, але перший катрен бачу так: "Пробач ,землице рідна, Що топчуть танки трави, Та згине "чума східна" І виростуть отави. - бо там де топчуть трави не виростуть отави, то має бути пояснення коли вони виростуть, і тоді ж "Гуляти буде воля"..., але це тільки моє бачення, автору видніше.
Гарний вірш у народному стилі, тільки чому "почорніють", якось різонуло слух, може, краще побіліють від снігу, бо чорний колір пов'язаний завжди з горем, бідою яких нам вже досить. "Пролетіли у небі, небесними," - хто? що? коли? не бачу зв'язку..., може, краще так: Розлилася блакить, пахло веснами... Пішли діти шляхами небесними. - але то тільки моє суб'єктивне бачення.
Приємно, що Ви з нами і даруєте нам своє високодуховне слово. Жалібною струною бринить кожне слово. Западає в душу і тривожить серце, нагадуючи нам, яку ціну ми платим за "братерство"
Цікаво і доступно написано, але хто є "ХУ" вже добре знають і за межами України, а ось як спекатися того "миротворця" і як вивести країну з тих дебрів ( корупція, самовілля, зрадництво) ще все дуже в тумані.