***
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Та полола мати грядку, щиро дозирала...
Не відала Неня того, що вража навала
Насунеться чорним ралом на блаженне поле...
Пригортала мати квіти: діти мої, доле!
Обіймає Неня тихо згиблого солдата...
Поливає гірко-гірко слізьми сива мати
Пелюстята посумнілі, зборлені, пов*ялі...
Непритомніє Вкраїна в похоронній залі,
Де поснули сном тойбічним сини її милі...
Сіятиме чорнобривці мати на могилі...
(14.08.14)
|