***
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Та полола мати грядку, щиро дозирала...
Не відала Неня того, що вража навала
Насунеться чорним ралом на блаженне поле...
Пригортала мати квіти: діти мої, доле!
Обіймає Неня тихо згиблого солдата...
Поливає гірко-гірко слізьми сива мати
Пелюстята посумнілі, зборлені, пов*ялі...
Непритомніє Вкраїна в похоронній залі,
Де поснули сном тойбічним сини її милі...
Сіятиме чорнобривці мати на могилі...
(14.08.14)
У листопаді 2013 року агентство стратегічних досліджень, підсумовуючи результати опитування громадян на тему: "Найбільше, чим українці пишаються в Україні" повідомляло: " Україна – відносно безпечна країна, українці – миролюбна нація. Ще одним значним здобутком України є те, що ми, на відміну від сусідів, уникли збройних конфліктів. У нас не було свого Придністров’я, Чечні чи Абхазії. Українська нація продемонструвала свою миролюбність і здатність до компромісу, в результаті чого ми уникли протистояння в Криму в середині 90-х і громадянського розколу та збройного конфлікту у 2004-у. І, що важливо, залагодження конфліктів в Україні є не лише наслідком миролюбного характеру українців, але й готовності влади домовитися і не йти на загострення, що продемонстрували і 2004, і 2007-й роки. Крім того варто зазначити, що наша держава є однією з найбезпечніших країн Європи – у нас не зафіксовано випадків тероризму, за винятком хіба що вибуху в Дніпропетровську в квітні 2012 року. Рівень криміногенності наших міст в рази менший за європейські – вночі в Києві і Донецьку набагато безпечніше ходити по вулицям, ніж в Москві, Парижі чи Неаполі. Це пояснюється передусім невеликою кількістю мігрантів з країн третього світу." Як усе змінюється... Але приємно те, що одне лишається незмінним - миролюбність нації. Бо не ми розв'язали цей конфлікт.
Квіти як біль , відчуття нелегкого життя , але Україна залишилася все одно - наймиролюбнішою і найкращою , найквітучішою і найкрекраснішою . Слава найкращій Україні !
Колись у дитинстві мати наспівувала якуусь сумну пісню, слів якої я вже й не пам'ятаю. Ваш вірш ніби лягає в ту мелодію. Болючу, тужливу й дуже-дуже сумну.
Мені теж воно наспівалось... Гірко-гірко... Та зараз, певно, по-іншому неможливо. Дякую, що почули і відчули! Дякую за суголосся душ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
