Кружляє осінь золотисті листопади,
Під ноги стелить нам шовкові килими,
А я іду до тебе знову на пораду,
Старенький дубе, ти скажи мені, скажи:
Про що курличуть, відлітаючи лелеки?
Чи ще повернуться до рідних гнізд вони?
Чи назавжди летять в чужі краї далекі,
Шукати будуть там квітучої весни?
Скажи ж бо, дубе, знаєш ти про все на світі,
Чому й людина долі кращої шука?
Хіба ж так само десь у світі сонце світить?
Хіба ще є такі ліси, такі поля?
Старенький дубе, пригорнуся я до тебе,
Обійму віти, де співали солов”ї,
Гіллям ти ,дубе, досягаєш аж до неба,
Чи бачиш кращу ти від рідної землі.
Хитав старенький дуб сивинами своїми,
Дивився сумно в синє небо, мов у рай:
-Немає, сину, в світі краще Батьківщини,
Не покидай її прошу, не покидай.
Гарний вірш, душевний і водночас патріотичний. Сподобався!Маю два зауваги, які легко виправити. "Шукати там будуть квітучої весни?"- у слові будуть наголос падає на будУть, а правильно - бУдуть, (переставити слова) "Старенький дубе, я пригорнуся до тебе," теж поміняти місцями. У дієприкметнику пригорнутий - наголос на О, а в дієслові - на У. Пам'ятаєте, як у пісні: Я пригорну тебе до свого серденька...
П. Катерино, я вдячна за підказки. Все виправлю. Дається в знаки майже 30 років за кордоном))) В слові пригорнуся і так наголос на "О", так що я не виправляю. ДЯКУЮ!
Так, добре там, де наша країна... Ми ніде , нікому не потрібні... Краще вже дома... От тільки, як для мене образ дуба, солов"я, не нові... Дуже часто використовують це в поезіях, аж занадто.... Не ображайтеся, пані Наталя...
Сам вірш сподобався, цікаві зміст і образи. Але б я щось у ньому виправив. Наприклад ось так:
Кружляє осінь - листопади, Під ноги стелять килими, Іду до тебе на пораду, Відкинь від мене всі думки сумні.:
Про що курличуть, з неба нам лелеки? Чи вернуться до рідних гнізд вони? Чи назавжди летять в краї далекі, За присмаком квітучої весни?
Скажи, чи справді знаєш все на світі, І долю крашу в світі відшукав? Чому ж тоді не часто сонце світить, І путь далека не завждИ легка.
МилЕнький мій, як пригорнусь до тебе, Відразу заспівають солов”ї, Кохання наше досягне до неба, Всмоктавши соки рідної землі.
Як добре в світі буть поміж своїми, Хоча життя далЕко ще на рай: Але ж із нами єдність Батьківщини, Усе, що маєш, їй одній віддай..
Не ображайтесь за таке глибоке втручання. Я лише тільки із кращих побадань. Як скульпторвідсікає изайвий мармур, так і поет повинен відсікти зайві слова. Вибачаюсь, що загубив образ дуба. Але я замінис його образ коханого чолвіка. Будьте здорові, усьлго вам найкращого.
я так само зауважив - Старенький дубе я пригорнуся до тебе !, а решта я б не змінював . А так - осінь заглядає в душу , добре ...погано , але зміна настою сама приходить по собі , приємно вас читати , а після того що ви написали особисто , я ще краще розумію ваші почуття ! Наснаги в творчості !
чудовий вірш: і доброта, і смуток, і романтична закоханість. ви писали душею. не змінюйте нічого- це - ваш твір, це ваше багатство. я вам вдячний. кожен поет має право на свою особистість, на свої почуття у власних словах. успіхів!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
