Знаєте,п.Іване, складається таке враження, що Вас - двоє. Один пише легко, ритмічно, як ось цей вірш, а інший нехтує цими правилами. Без образ... Удачі!
"Нещирість нами й німота Заволоділа... Нема у серці каяття, Душа змарніла..." Чудово сказано!... Якби ж то люди розуміли, що вони втратили, погнавшись за грішми і веселим, безтурботним життям, якби ж могли бачити наслідки свого безбожного існування, напевне, враз би вийшли з того п'яного угару. Дуже сподобалось!
Я за категорію "Давайте поговоримо". Вона не прив'язана до якоїсь однієї теми і тому можна писати все, а якщо тема виявиться цікавою, то , звичайно, варто затримати її на декілька днів, щоб всі побачили і змогли висловитися. Хочу сказати ось що, якби Адмін, чи п.Галина не старалися розворушити наш сайт(чого я теж хочу), не вийде нічого, аж поки не з'явиться тема яка зачепить за живе анумівців, і вони стануть не завуальовувати своїх коментарів, а висловлюватись відверто, відстоювати свої позиції, говорити правду, яка не завжди солодка, але дуже потрібна нам усім, звичайно, без лайок і образ, можливо серед нас є спеціалісти, які розуміються на цій справі, або в когось є друзі, які можуть порадити, як вдихнути життя у наше тихе існування.
Не розумію навіщо ставити запитання на які нема відповіді, і чому ми прощаєм, ми, тобто армія наших патріотів, відважно бореться із тією чумою, і навіть, перемагає, от тільки якою ціною?...а чи не краще писати які ті хлопці молодці, чи як вони люблять свою Батьківщину, що віддають за неї свої молоді життя, щоб ми з Вами жили- поживали і біди в хату не накликали.
Мені сподобалася Ваша лірика, тільки над закінченням треба трохи попрацювати. " В пилу" - зайва нагрузка на рядок, збільшується розмір, а від того страждає ритм, та й по замислу щось, ніби не в'яжеться, бо йдеться хто Вам розкаже про нього і хмари, і туман, і капелюх, і квіти, от тільки його, на жаль, нема. Бачу закінчення таким, може Вам сподобається...
І квіти біля сáмої криниці... Жаль тільки, не вернешся ти назад.
Давайте всі ці запитання ми залишимо на фахових людей, які знають, що з цим робити, а ми своїми творами, серцем і душею, зазиваймо мир і спокій, добро, щастя і благодать на нашу землю, бо як не відкриєш сторінку - рвуться бомби і тече кров. Досить!!! Все виглядає так, ніби ми всі насолоджуємося тими обставинами, але ж, напевне, кожен із нас знає, що слово має властивість матеріалізуватися, то спитайте себе всі: - Чого ми більше прагнемо миру чи війни???
Неправда, "що все залишається так само", бо все змінюється і люди, і правила, і система, і душі... тільки ми чомусь стали дуже нетерплячими і декого Майдан так запалив, що він хоче вирішувати всі проблеми революційним шляхом і все за один день. Багато негараздів звалилося на голову нинішнього президента і їх не вирішити помахом чарівної палички, але він так старається, що мені дуже соромно за тих людей, які мітингують під кабміном, чи під банком, чи ще щось, виставляючи свої незначні вимоги, хоч не скажу, що то неважливо, але дайте тій владі трохи часу і всі побачать значні зміни. Давайте краще вірити, що в нас все буде добре!
Приєднуюсь до співрозмовників і висловлюю свої співчуття... щемні слова повз які не пройти без роздумів, але є у мене і такі слова:
Твердиня Світу - це Канони, Найзаповітніші Закони Самого Бога, на Землі. Ми завжди в них були і будем, Як діти Бога – Божі люди, Як невмируща сіль Землі.
Дуже цікаві роздуми. Вони мене надихнули на вірш. Ось пару слів...
Бог, як Отець наш – Повелитель Усіх навчає нас творити На благо Матінки – Землі, А ми - глухі, щоби злетіти, Немає правди куди діти, Сліпцями ходимо в імлі.