Гарно, тільки в третьому катрені збивається розмір, а за одно і ритм, і ось тут "Яка освічує в задуху наші сни." слово " яка" - зайве, а так навіть дуже...
Сподобалось, хоч над другим катреном треба таки попрацювати. Я, наприклад, його бачу так: Або ти сохнеш без думок, без цілі. Не впізнаєш де зло, а де любов, Або роки твої до того пожовтілі, Що не злетів у вирій...не чув зов. Хоч зов- русизм, краще - клич, поклик, заклик.
Я, як і всі, дуже розчарована діями "старшого брата", та, може, я така наївна, чи не хочу вірити, чи воно так і є, але я чомусь впевнена, що простий люд не має ніяких претензій один до одного, та й воюють у нас на сході не російські солдати, а найманці керовані владою Росії, з-поміж яких є хворі люди, які бачать себе володарями світу, які і розпалюють вогнище, надаючи зброю.
Цікавий вірш, цікаві порівняння і читається легко. Життя нерідко здається сном, чому і кажуть ілюзії життя, але це життя залежить тільки від нас самих, бо саме в нас є право вибору - жити чи існувати. Може героїні не варто так перейматись самотністю, адже вона на сайті, а це вже не одна.
Хай Бог допомагає сповнитися Вашим словам. Браво!))) А закінчення бачиться мені так: "Хай будуть гості і гостинці На рід увесь, і світла сніп! Щиро дякую за довіру!
Хоч і боляче, зате величаво, патріотично і пісенно. Кажу так, бо чомусь вірш мені не читався, а співався. Боляче читати ось такі рядки; "Україно моя, то це діти твої, а чи це яничари?", "Україно моя, то це діти твої, а чи це лиходії?", але, на скільки мені відомо, народ сходу вже задумався над своїми діяннями, і з Божою допомогою зможе усвідомити всі за і проти.
Знаєте,п.Іване, складається таке враження, що Вас - двоє. Один пише легко, ритмічно, як ось цей вірш, а інший нехтує цими правилами. Без образ... Удачі!
"Нещирість нами й німота Заволоділа... Нема у серці каяття, Душа змарніла..." Чудово сказано!... Якби ж то люди розуміли, що вони втратили, погнавшись за грішми і веселим, безтурботним життям, якби ж могли бачити наслідки свого безбожного існування, напевне, враз би вийшли з того п'яного угару. Дуже сподобалось!
Я за категорію "Давайте поговоримо". Вона не прив'язана до якоїсь однієї теми і тому можна писати все, а якщо тема виявиться цікавою, то , звичайно, варто затримати її на декілька днів, щоб всі побачили і змогли висловитися. Хочу сказати ось що, якби Адмін, чи п.Галина не старалися розворушити наш сайт(чого я теж хочу), не вийде нічого, аж поки не з'явиться тема яка зачепить за живе анумівців, і вони стануть не завуальовувати своїх коментарів, а висловлюватись відверто, відстоювати свої позиції, говорити правду, яка не завжди солодка, але дуже потрібна нам усім, звичайно, без лайок і образ, можливо серед нас є спеціалісти, які розуміються на цій справі, або в когось є друзі, які можуть порадити, як вдихнути життя у наше тихе існування.
Не розумію навіщо ставити запитання на які нема відповіді, і чому ми прощаєм, ми, тобто армія наших патріотів, відважно бореться із тією чумою, і навіть, перемагає, от тільки якою ціною?...а чи не краще писати які ті хлопці молодці, чи як вони люблять свою Батьківщину, що віддають за неї свої молоді життя, щоб ми з Вами жили- поживали і біди в хату не накликали.
Мені сподобалася Ваша лірика, тільки над закінченням треба трохи попрацювати. " В пилу" - зайва нагрузка на рядок, збільшується розмір, а від того страждає ритм, та й по замислу щось, ніби не в'яжеться, бо йдеться хто Вам розкаже про нього і хмари, і туман, і капелюх, і квіти, от тільки його, на жаль, нема. Бачу закінчення таким, може Вам сподобається...
І квіти біля сáмої криниці... Жаль тільки, не вернешся ти назад.