Україно моя, Україно моя, моя рідна ти мати,
Знову діти тебе проганяють із власної хати,
Знову в найми здають, за ціну вже затіяли чвари,
Україно моя, то це діти твої, а чи це яничари?
Україно моя, моя рідна, прекрасна, моя ти кохана,
Твоє серце від зради, немовби розтерзана рана,
З тебе волю деруть, мовби одяг останній з повії,
Україно моя, то це діти твої, а чи це лиходії?
Україно моя, твого неба блакить, як невидимі чари,
А його в колорадське малюють лукаві нездари,
Колір стяга з пшениць не для них, його прагнуть міняти,
Україно моя, то це діти твої, а чи це супостати?
Україно моя, чом тебе до сусідів ведуть на поталу,,
Щоб тебе гвалтували, щоби честі у тебе не стало,
І трьома кольорами вкривають, неначе покійну,
То це діти, Вкраїно, твої, чи бур'ян самосійний?
Ні, ти маєш дітей, Україно, шануйся у власній садибі,
Королівною в замку, не старцем в халупі-колибі,
Заквітчайся стрічками, сусіди аби дивувались,
І не в найми тягли, а схилялись, в повазі й шанобі схилялись.
Зодягни ти із квітів вінок і не пнись до чужої корони,
Бо чужий монастир буде правити власні закони,
Україно моя, вірю я - в тебе завжди є діти,
Що серцями, душею й любов'ю віками тебе зможуть гріти.
Україно моя, ти воскресни й живи, будь самою собою,
Не монашкою будь, а іконою тою святою,
На яку день і ніч українець би кожен молився...
Бо інакше навіщо на світ український народ народився?!
Коли автор вірша звертається до Укрїни, то це значить до людей, які живуть на її території.....Бо щоб там не писали про красу природи, основний чинник творення держави - люди....
Хоч і боляче, зате величаво, патріотично і пісенно. Кажу так, бо чомусь вірш мені не читався, а співався. Боляче читати ось такі рядки; "Україно моя, то це діти твої, а чи це яничари?", "Україно моя, то це діти твої, а чи це лиходії?", але, на скільки мені відомо, народ сходу вже задумався над своїми діяннями, і з Божою допомогою зможе усвідомити всі за і проти.
Дякую, пані Катерино. Чесно кажучи, якраз над цим віршем працював зовсім не як над піснею. І слова болючі, бо що б там не казали, і то правда, про руку Москви, але якби проти нашої України не попхалися її ж громадяни, сиріч, діти, якщо їх можна так назвати, жоден зарубіжний зайда не сунувся б на нашу територію. Як би це важко не було усвідомлювати, але сучасну біду в Україну принесли саме її мешканці, хоча й не без допомоги Росії.
Тривожно та актуально. Дякую за вірш пане Михайло!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
