Я завжди пам'ятатиму про тебе,
Хоч як було. На світі все мина.
Мені про тебе скажуть хмари в небі
Й осіннього туману пелена.
Старий Кобзар на вицвілій полиці ,
І капелюх, що в нім ходив у сад,
В пилу. І квіти біля сáмої криниці
Кричать: "ніщо не вернеться назад..."
Мені сподобалася Ваша лірика, тільки над закінченням треба трохи попрацювати. " В пилу" - зайва нагрузка на рядок, збільшується розмір, а від того страждає ритм, та й по замислу щось, ніби не в'яжеться, бо йдеться хто Вам розкаже про нього і хмари, і туман, і капелюх, і квіти, от тільки його, на жаль, нема. Бачу закінчення таким, може Вам сподобається...
І квіти біля сáмої криниці... Жаль тільки, не вернешся ти назад.
Анно, як це у Вас виходить: пишете так мудро, наче маєте років 70 за плечима? Знаходжу цьому пояснення в тім, що й молоді люди покидають цей світ назавжди. Була б рада помилитися. Гарний вірш. А користуючись порадою попереднього коментаря (я про зайві склади - "в пилу"), можете зробити його довершеним.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Знаходжу цьому пояснення в тім, що й молоді люди покидають цей світ назавжди. Була б рада помилитися. Гарний вірш. 
А користуючись порадою попереднього коментаря (я про зайві склади - "в пилу"), можете зробити його довершеним.
