Розп’яття вічного Христа -
В кутку… Забуте...
В людей одна лише мета -
Щасливим бути
В той час, коли душа свята -
В Христовім тілі,
А в нас – духовна пустота,
Серця здрібнілі?!
Нещирість нами й німота
Заволоділа...
Нема у серці каяття,
Душа змарніла...
Померла пам’ять... Самота
Нас оповила..
Верніть молитву на вуста,
Серця – до діла!
Розп’яття вічного Христа
Дає нам сили,
І Дух святий з небес зліта,
Щоб ми любили.
Любімо кожну мить життя:
Дитинство, старість,
Все, що було, і майбуття,
Як світлу радість...
"Нещирість нами й німота Заволоділа... Нема у серці каяття, Душа змарніла..." Чудово сказано!... Якби ж то люди розуміли, що вони втратили, погнавшись за грішми і веселим, безтурботним життям, якби ж могли бачити наслідки свого безбожного існування, напевне, враз би вийшли з того п'яного угару. Дуже сподобалось!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Добрий вірш!
рш! 
