Ваші спогади нагадали і мені про ті часи. Щось подібне було і в моїй школі, правда не алюмінієвий бачок, а емальована 20-ти літрова каструля і кружка не прив'язана. Як не дивно, але мене ця вода ніколи не притягувала, хоч про мікроби мені ніхто не розказував(не було медиків). Можливо мене виручало те, що я на великій перерві бігла до бабусі, яка жила неподалік, от вона мене і годувала, і поїла.
То ще добре, як він додому швидко крокує, а коли в барі допізна засідає, бідна жінка на нього чекає, та ще й отримує часто на горіхи... В основній своїй масі люди так і живуть; дім - робота і деколи свято, та поміж тим кожен має своє захоплення; хто рибалить, хто куховарить, а хто духовно розвивається і це нормально.