Літо - літечко довкола І закрита зараз школа, Бо канікули прийшли Радість дітям принесли. Веселитись досхочу; Грать футбол і в каланчу, Вибивалки і скакалки, І веселі доганялки, Дружно плескатись в воді, Загорять у лободі... Можна все, що хоч робити, Лиш сумління не ганьбити. Гарне літечко солодке, Та шкода, лиш, що коротке... Тепла і радісна пора - літо і вірші теж радісні.
Сіра осінь серед літа - Каменем у душу... Заступила вже пів світа Нудьгувати мушу... Сохну, нидію, згораю Висохшим зеренцем, Всі думки перебираю Вистражданим серцем. Де ти, щастя? Де ти, миле? Розквітай над світом! Воз'єднай, моє стокриле, Осінь з теплим літом!
Гарні роздуми про життя. Перша половина вірша читається легко і ритмічно, а ось у другій вже не те. Попробувала справити, може, Вам сподобається.
Вівторок відлетів від нас, Вже середа і вже не ранок... А потім два робочих дні, та вихідних два на останок, І ось, і тижня вже нама, І знову кляті понеділки... Отак все блище до межі. Летять роки, мов листя з гілки, Кудись сповзають, як вужі, І моторошно на душі... ...А, як не думати про це Адже життя... Воно,таке,,,
"Чому людина, що все уміє, Сама, за так, тим зміям віддалась? Дуже цікаве питання Ви поставили,п.Іване. Над ним б'ється людство вже котре століття... Образи, може, і оригінальні, але над наголосами ще треба добре попрацювати.
Дуже щемно! Сподобалось! Тільки ось це місце "Стареньку хату пригорну, потішу." бачу так - Стареньку хату приберу, потішу, але то тільки моя суб'єктивна думка, а право вибору за автором.
Ми дійсно самі себе не пускаємо, але докоряти собі неварто, бо якщо Ви так впевнені, то чому б не змінити життя на правильне і попробувати все ж попасти в рай.
Мабуть, випадок не дуже був смішним, якщо " усе зломалося на друзки" і " немає спину болісним сльозам". До чого тут віки? Може краще написати так чи подібно: І тут, немов на рани впав бальзам, Відчувши запах кукурудзки --- але то тільки моє бачення, а вибір за автором.
Рада бачити Вас знову на сторінках нашого сайту. Вірш сподобався своєю щирістю, і ось ця фраза говорить сама за себе: "до цих пір божевільно люблю..." Приємного Вам літа і наснаги!
Вибачте,п.Юрію, ніяк не визначуся з темою вірша. Спочатку здалося, що це щось патріотичне, глобальне і подумалось про Україну, але передостанній катрен мене збив з пантелику, тут явно кохання. Та що ж це за неприступна скала така?...
Роз'ятрили Ви рану, п.Наталю, своїми спогадами... так щемно і болісно за щось таке далеке, і таке рідне, що вирисовується в уяві, ніби в тумані, і не віриться, що все це було зі мною... Чудовий вірш! Браво!!!