Часи, моди змінюються...мова теж терпить зміни, а ментальність залишається на місці. Пам'ятаєте, у творі "Мартин Боруля" Івана Карпенка - Карого, як научав батько сина "трись, трись меж людьми - і з тебе будуть люде!"
Та не мовчав, дзеленькав щонеділі, Які забиті ми невігласи, несмілі... Дозволили собою помикати, Готові "брату" душеньку віддати. Він завіряв, що нас веде до Бога, А сам війну привів нам до порога.
Філософськи Ви підійшли до цього питання і це правильно, праця до серця чи з душею - найкраще що може бути, але праця ради куска хліба має теж свої переваги у порівнянні з неробством, яке завжди закінчується великим гріхопадінням, що і спостерігається у наші дні. Знаєте, кажуть, святе місце пустим не буває. Пам'ятаю важкий, колгоспний, копійчаний труд який не зміг убити в моїх односельців ні любові до своїх домогосподарств, ні до святкувань, ні до пісні і жартів. Всі городи цвіли від маку і без конопель ніхто не обходився, але все мало свою міру і від наркотичної залежності ніхто не вмирав, і п'яниця на все село був один, і той був швець. Дуже Вам дякую за коментар!
Ваші слова та й до Бога,п. Василю! Хай сповняються всі добрі побажання, як для України так і для кожної людини у ці святкові дні! Щиро вітаю і Вас із Днем ангела! Бажаю щастя, здоров'я, сімейного благополуччя і натхнення на літературному поприщі!
Царство небесне Вашим однокласникам, та Ви не знаєте скільки моїх однокласників різного віку нема і не десь там у штатах, а тут у рідній Україні, але мова зовсім не про те ні в моєму вірші, ні в коментарі п.Бориса. Вибачте.
Мене дуже тішить Ваш коментар, бо ця потреба людини є головним рушієм життя на землі, і хто б там що не говорив, а коли людина перестає працювати, рухатися, навіть для себе - то помирає. Дякую,п.Борисе!
Тільки тепер, п.Вікторе? Скажіть краще, оглядаючись на історію, коли вона була достойна? Та, з огляду на життя, не все вимірюється грошима. Щиро вдячна за коментар!