Плакала осінь

Плакала осінь дощем і туманами,

Плакала осінь в ярах і лісах,

Ми обвінчались коханням, як чарами,

Тільки не в церкві, а в наших серцях.

Плакала осінь, а ми обіймалися,

Плакала осінь, а ми в ній жили,

В келихи душі вином розливалися,

Ми з них медові цілунки пили.

Плакала осінь високими кронами

Плакала осінь в безлисті часи,

Я сповивався твоїми долонями,

Як павутинкою крапля роси.

Плакала осінь снігами прийдешніми,

Плакала осінь за літню грозу,

Я тебе чарами пестив справдешніми,

Щастя мого першу щиру сльозу.

Плакала осінь дорогою сірою,

Плакала осінь у сивій сльоті,

Тіло твоє поцілунками зміряю,

І закричу, бо згубив у житті.

Плакала осінь – родилась плаксивою,

Плакала осінь – а може, то я

Осінню став, бо зустрівся з єдиною,

Котра давно вже була не моя.

Плакала осінь, крізь сльози всміхаючись,

Плакала осінь від радості теж,

Щастя, буває, без долі стрічаючись,

Тим і стає справжнім щастям без меж.