Доля світання.
Скільки билось за це поколінь І потоки лилися криваві, Щоб змогли ми устати з колін Й жити мирно у вільній державі. Скільки люду за це полягло? Скільки сліз? Не моря – океани… Йшли гуртуючись місто й село, Заліковуючи свої рани. Перемога нарешті прийшла. Своя мова і церква, держава, Хоч навала на землі зайшла, Але наша душа – не іржава. Переможе вона цю орду І забуде, як сон, як пригоду, Як велику брехню і біду Проти нашого щирого роду. І засяє над краєм зоря, І покаже нам шлях процвітання, Під гучний передзвін дзвонаря Української долі світання.
Додав: Asedo1949 (22.01.2019)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1343 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА