Ви,п.Аделю, напевно, одна із мальфарок, що добре знаються на людських душах, бо своїм оповіданням щиро вразили мене, заствивши згадати все,що, як Ви кажите, давно лежало на дні скрині. Щиро Вам Дякую!
"допоки править серцем випадковість - до того часу балом править зло." Цілком погоджуюся з цим висловом, бо у Бога немає випадковостей, там все чітко і ясно, хоч інколи боляче - зате справедливо.
Так, зима уже у нас на порозі, а над віршем треба трохи попрацювати. Підправити риму і такий от вислів "То вони додолу пада, " вона(він, воно) додолу пада, так можна сказати, а вони - то ніяк, але то тільки моя суб'єктивна думка. Успіху!
Як образно,п.Валентино, правильно сказано у вірші про людей "не Роду лЮдського, але людськОї зграї – що боже все в людині зневажає, все відбирає," Дивлячись на всі провладні перепитії, відчуваєш себе загнаним "звіром". Болісний вірш.
Цей вірш, як крик душі. Уявляю, які емоції вирували у Вашій душі, коли писався вірш, але над ним ще треба трохи попрацювати. По-перше: виправити всі повторення (іду, йду, буду йти, ідемо, а також тобою) По-друге: такі слова як (грязюці,гнилою)не прикрашають будь- який вірш, а тим більше, вірш про кохання. Наприклад: Дорога всипана золою, іду дорогою кривою (слизькою, грузькою) Душою-душею. Не приймайте це, як критику, а як пораду, бо всі ми тут вчимося один в одного.