Як образно,п.Валентино, правильно сказано у вірші про людей "не Роду лЮдського, але людськОї зграї – що боже все в людині зневажає, все відбирає," Дивлячись на всі провладні перепитії, відчуваєш себе загнаним "звіром". Болісний вірш.
Цей вірш, як крик душі. Уявляю, які емоції вирували у Вашій душі, коли писався вірш, але над ним ще треба трохи попрацювати. По-перше: виправити всі повторення (іду, йду, буду йти, ідемо, а також тобою) По-друге: такі слова як (грязюці,гнилою)не прикрашають будь- який вірш, а тим більше, вірш про кохання. Наприклад: Дорога всипана золою, іду дорогою кривою (слизькою, грузькою) Душою-душею. Не приймайте це, як критику, а як пораду, бо всі ми тут вчимося один в одного.
Так, природа принишкла в очікуванні снігу, але чому такий песимізм у закінченні. Сміло відкривайте двері у завтра...ніяка стіна не може перегородити дороги відважним і добрим серцям.
Досить,п.Наталю, ой досить! Передивляючи відео я ніби з вами стояла на сцені, і готова була кричати ДОСИТЬ!!! Дякувати, Богу, що сьогодні, поміж нами, живуть крилаті ВАЛЬКІРІЇ - борці за правду і чисте слово. Слава Україні!!!
Щиро вітаю Вас на нашому сайті! Всі ми тут вчимося і стараємося допомогти один одному. Прошу не приймати зауваження, як гостру критику - це процес удосконалення. Вірш мені дуже сподобався з його образами і порівняннями, тільки от "колАж -колАжі", а може це авторський наголос - то підправте. Натхнення!
"На душах - печать рабів, Утратили милість Бога," Прийшов час скинути ту печать і в якості співтворця під пильним оком Бога, який не перестає дарувати нам свою милість, починати будувати нову добу планети. Гостро, правдиво, сильно!