Дякую,п.Ірино, за коментар і оцінку. Цей вірш збудив мене серед ночі і заставив писати. Записавши частину, я подумала, що завтра допишу, але ні, він знову народжувався у голові і заставляв вставати, і так до кінця. Спочатку я не хотіла його виставляти тому, що, як кажуть, дуже заїжджена тема, але потім подумала, а може він комусь знадобиться, адже нічого не буває просто так.
Не знаю,п.Аделю, що буде далі, але початок Ви ніби виписали з мого, давно минулого, дівоцтва. Було таке у моєму житті, навіть хлопця Петром звали, та не судилося...але я не жалкую, бо маю прекрасного чоловіка.
Дуже дякую,п.Тетяно за те, що Ви передрукували газетну статтю на сайт. Радію за Софію Кримовську, бо її творчість заслуговує найвищої похвали. Бажаю твор чого натхнення і Вам, і Софії!!!
Дуже правильно сказано: "Душі метання спокій не прикличе," Нам всім дарована воля вибору, то ж ми самі вибираємо стан своєї душі, а він має бути в нас чистим і світлим, щоб наше майбуття було щасливим. Світла всім і добра!
Мені сподобався настрій Вашого вірша із пророчим натяком, мабуть тому, що сама перебуваю в ньому, і зима тут, думаю, не грає великої ролі... невідомість підсвідомо тривожить...
Насичено, болісно, талановито! Вірш-заклик, вірш про і за людей з яким дійсно треба на барикади. "Пам'ять не вдасться стерти. Скажем тиранам - досить! Рабство - це гірше смерті!" Браво!!!!)))))