Дуже правильні слова, п. Наталю! Ми приходимо у цей світ щоб учититись не тільки земних примудростей, але й зростати духовно. Якщо не учитись не буде досвіду, не буде розвитку...
Тема журлива, болісна, а над формою треба ще попрацювати. Я погоджуюся з п. Украном, щодо читання, ось перший катрен читати легко, а далі... Звертайте більше увагу на наголоси.
Приємно бачити Вас на нашому сайті. Можливо, "Іще природа свій осінній подив Не виразила в щемних почуттях," - зате, Ви дуже щемно виразили її у своєму вірші.
" У природы нет плохой погоды..." співається в пісні і насправді так, бо той дощ, що нас беспокоїть для землиці - живильна волога. Сподобався мені Ваш мокрий, заплаканий вірш.
"Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить, Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Лихої, тяжкої години, Мабуть, ти ждеш? Добра не жди," Т.Г.Шевченко Дякую,п.Алло!
Пані, Галино, мало любити, треба ще вміти відстоювати свої права...Україна не помре ніколи, бо завжди знайдуться ті, що люблять її над усе...Дякую за візит!
Слово - наша зброя. Згадайте прислів'я: Вода камінь точить... А, чи знаєте Ви, що наші думки матеріальні? Ви впевнені, що більшість не проснеться, а я чомусь впевнена, що як ми будемо гуртом думати, що проснеться, тобто думати в правильному напрямку, то наш спільний, сильний егрегор принесе перемогу.Давайте думати правильно! Дякую за коментар!
Пані, Наталю, слів немаю, щоб передати ті емоції, що охоплюють мене щораз, після прочитання Вашого вірша. Просто, доступно, легко, а Ваші краплинки-діалекти стривожують, нагадуючи, про рідний Край, адже, я родом із Західної...
Як Ви правдиво запримітили, що смак осінніх помідорів інший...мабуть, передчувають... але все повертається на "круги своя" і надія помирає останньою...
Кланяюся Вам,п.Валентино, за Ваш героїчний поступок. Не знаю, навіть, як ВАм і дякувати. Справедливо сказано, що друзі пізнаються в біді...а щодо Кучерука, то скажу словами вірша, що пам'ятаю ще зі школи: На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший, меншого кусає Та ще й б’є затим, що сила є…
A Ви мене, або не розумієте, або вдаєте, що не розумієте, бо якби зайшли в "Словники України" то побачили б, що там одне слово ДІТИ - множинний іменник, а друге слово ДІТИ - дієслово, слова одинакові, але різне їх відмінювання.І чому відразу дурню?