Стамбульське небо колeться зірками
і місяць яничарить сни зомлілі.
В гарему п"яні розкоші обрамив
мене палац інтриг - о, божевілля!
Як чужо! Як знелюдно сумно-гірко
і солодко-щербетно до нудоти!
Безвинно - грішна, рабко, іновірко...
Ти виживеш...або з"їдять гризоти.
Ти висмієш тавро із себе бранки-
наложницьке прокляття і наругу..
гнучкозміїсь у напівголім танку,
возьми в обійми мужа і катюгу.
Нехай огнем палає в рудокоссі
і у твоїм розпатланім спокОю.
Танцюй отак, щоби ніхто не взмозі
вторити, бути рівнею з тобою.
Парчі розлети, білоплеча згуба,
гадюкоруки в"ють незримі ниті -
сплітають павутиння для нелЮба...
втопивши думи тугою повиті.
Мій вороже, коханий, Сулеймане,
півсвіту в кулаці у тебе слабне,-
мої цілуєш ноги- це омана? -
Чи це любов, поете мій і рабе?
| 
у Вас 
0
