Чому каламбур, і до купи зібрані?... Коли писався вірш, то уявляла собі світлий майський день. На набережній сидить старенький капітан, і погляд лине кудись далеко, що нагадує йому про ті страшні часи. Скажіть мені, шановний, а чи є на світі ліки, які б загоїли ті тяжкі рани? Тільки час, і добре слово згладжують відчуття гострого болю. При небажанні відчути написаного, то кожний вірш можна назвати слабим, чи недотепним. Хоч ви мене глибоко вразили, та все ж я вам щиро вдячна за такий критичний коментар.
Мені сподобалася ваша гумореска, але я підтримаю п.Украна, бо читати трохи складно. Ніби розмір правильний (14) і наголоси на місці, а при читанні зашпортуюся. Попробувала з розміром (13;14) і ось що вийшло: Внук приїхав у село, зраненька до діда. Був давно, то хату сплутав з обійстям сусіда. Мали їхати батьки. Певне іншим разом, Бо у них, як кажуть, завжди є проблеми з часом. Діду він привіз привіт, й подарунків трохи, Обійшов усе хазяйство: від курей до льохи. Сад оглянув, і ходив на город дивитись, Потім вирішив старому трохи похвалитись.
Не знаю на скільки це правильно, але принаймі читається легко.Не прийміть за образу, це просто моя суб'єктивна думка.
Дякую за коментар, і роздуми.З вашим варіантом не погоджуюся, бо ціную у вірші логіку, а по вашому ніби вітрила завжди рвані.Я змінила рядочок, але перша позиція мені більш до душі, та й при читанні не дуже відчувався той збіг.
Дуже сподобався вірш тільки у двох місцях неправильний наголос, які я запримітила. "А в небі нова зоря.", як я розумію вам треба зОря- а правильно зорЯ, то ж пропоную так А там зоря мов доля. І закінчення "І квіти знов розцвіли!" знову наголос розцвілИ, а якщо написати розквІтли, то буде правильно, та все ж
Наше життя,п.Іване, суцільна загадка з ребусами і невідомими, якщо малювати, то світлі мрії, добро, любов. Бажаю, щоб ваша картина правди засіяла всіма барвами.