Звук злетів до небес… Серед білих чудес, Хороводи водили сніжинки, А земля у той час, Миготіла здовж трас, І чорніли висотні будинки. Звук роздав всі ключі, І взялись скрипачі, Ноти – каплі збирати по сліду. А коли вечір згас, З неба тихо на нас, Полилася мелодія снігу.
Гарні мрії у вас,п.Андрію. Можна тільки позаздрити вашій обраниці, що її чекає такий романтик. Ви такий один, ви особливий, тому що кожний індивідуум неповторний.
Якщо це світло є від Бога, Воно не кидатиме тінь. Видно тяжка твоя дорога, Іде між тисяч шепотінь. Здійми до Бога свої руки І серце Богові відкрий Побачиш! Відпадуть всі "круки", І стане світ прекрасний сей.
Так, п.Іване, в біблійних текстах людей дійсно називають рабами, але то писано людьми і скільки їй років? Якщо батько земний нас не зове рабом,чому Отець небесний, без якого ми б не жили, має називати нас рабами? Та й в кожного з нас є часточка Божа, то як може Бог сам себе називати рабом. Ми всі діти Бога, а на землю приходим щоб удосконалити свою душу і стати Со-Творцями.