Вибачте, п.Андрію, але я також бачу тут два вірші. Ви кажите, що за духом один. Якщо перший "Коли прийдеш, о сивий Отче?" це щось високе, духовне, то другий дух "Зігріють посмішки дівочі" чи "Молюся на твою шалену вроду"- тут все наше земне, щось на зразок кохання. А ще розбіжності в часі чи "прийдеш" чи вже "трапилося". Може я чогось не розумію, то прошу пояснити.
Дуже гарні і розумні слова, п.Іване! Приємно, що ті розумні слова, говорить молоде покоління, яке своїм добром налагодить стосунки не тільки у нас на сайті, але й в суспільстві.
Не перебродять! Ой, не перебродять! Поки приспішники московські тут сидять, Аж поки українські матері не зродять тих, хто цій владі вже зуміють показать!
Так! Скільки літ вони терзали, Нещасну матінку мою. Всі руки їй повідмерзали, Поки взяла волю свою. Тепера знову вже токують, Чекають влучить слушний час, І так упевнено крокують, Що ніби вже придбали нас.
Правда приходить разом з нами в цей світ, але не кожен вміє правильно впорядкувати це почуття. Дехто ховає правду, а дехто за неї ховається, а дехто, як ось ви, вміє вилити слова правди в прекрасний вірш.
Мене зачіпив ваш вірш. Трохи ритміка підводить. Я, з вашого дозволу, напишу своє бачення, а ви самі зробити висновки, може вам щось і сподобається. "Здається, - сонця вже не буде всюди…" Здається, - сонця вже повік не буде… "толку"-толком. "Чому зненавидів я сонце, ясні дні?" Чому я зненавидів сонця дні? або ясні дні. Не вважайте це критикою, а як дружньою порадою.