Бойовий дух так і бурлить, п. Любове, і мені це дуже імпонує. Ваші прагнення, ваші дії на правильному шляху. Щодо катренів, то я схиляюсь до думки, п. Пилипа, але то воля автора. Успіху!
Вірш гарний, емоційний, зрозумілий. Мені трошки не зрозуміла одна фраза "І я тебе спочатку не впізнав." після таких слів по логіці повинен був пізнати, а закінчення зовсім друге. Може я чого не розумію?
Так! Ми особистість й Божі діти, Бо нам Він дарував свої частки. То ж, як тут про духовність не твердити, Щоб не попасти в демона пастки. Щоб не забути: хто така людина! І чий несе вона у собі дар, Щоб вміти зберегти оту твердиню, і принести до Бога на вівтар.
Пані, Іванно! Коментувати, підказувати, виправляти помилки - це неписані правила нашого сайту, тому що всі тут вчаться відточувати віршоване слово і новачки, і поети зі стажем. Всяку критику треба вміти сприймати, як пораду, переборовши свої амбіції, якщо вас це не влаштовує вибачте...
Вибачте, п.Андрію, але я також бачу тут два вірші. Ви кажите, що за духом один. Якщо перший "Коли прийдеш, о сивий Отче?" це щось високе, духовне, то другий дух "Зігріють посмішки дівочі" чи "Молюся на твою шалену вроду"- тут все наше земне, щось на зразок кохання. А ще розбіжності в часі чи "прийдеш" чи вже "трапилося". Може я чогось не розумію, то прошу пояснити.
Дуже гарні і розумні слова, п.Іване! Приємно, що ті розумні слова, говорить молоде покоління, яке своїм добром налагодить стосунки не тільки у нас на сайті, але й в суспільстві.
Не перебродять! Ой, не перебродять! Поки приспішники московські тут сидять, Аж поки українські матері не зродять тих, хто цій владі вже зуміють показать!
Так! Скільки літ вони терзали, Нещасну матінку мою. Всі руки їй повідмерзали, Поки взяла волю свою. Тепера знову вже токують, Чекають влучить слушний час, І так упевнено крокують, Що ніби вже придбали нас.