Непоганий вірш. Я б навіть сказала що гарний, якби не ота фраза "Тепер тягар висить на шиї," ріже вухо не гарно. Радила б її переробити, від того вірш тільки виграє.
Гарна притча, на скільки я розумію. В нашому житті є багато не зрозумілих речей. Милостивість, повага, гордість, хизування це все наші добрі і погані якості, і як люди з ними поводяться є великою непередбачуваністю. Гарно! Мені сподобалось.
Нічого не можу з собою зробити, п.Наталю, читаю ваш вірш, а в душі чую музику романса. Щось дуже болюче, сердечні переживання, згадка минулого, але такого милого, що забути немає сили, але й повернути уже не можна. Та людина жива і надії тліють в її серці в сподіванні на чудо. Ось яку музику чую. Браво!!!))))
«Згадай про найкращий свій день, Як небо співало пісень», А ми руки ніжно сплели, І щастя з собою несли… Гіркі нас розвели роки Я дома лишилась, а ти Пішов по далеких світах, Полинув у даль ніби птах… Та доля тебе привела, Ось тільки немає крила… Життя я ввіллю в джерело, І вилічу твоє крило, Щоб разом змогли ми іти, В незвідані щастя світи.
Пані, Любо! Вірш вражає. Наповнений емоціями і переживаннями за ще не народженне немовля. Гарно, але мені здається, що його треба з'єднати, щоб він не ділився на катрени, тим більше, що вони неповноцінні, а на закінчення проситься ще одна строфа, щось на зразок: Відпустиш на життя стежинку, чи може щось друге.
Вірш емоційний, гарний, та якось не дуже удачно вийшов четвертий катрен (зжалось-стислось бо зжати жито; рвалась- рвалася; стогну- стогону) Думаю, що його треба доопрацювати, тому що вірш того заслуговує.
Шкода, п.Іване, що ви не стараєтесь у написанні вірша. У вас такий потенціал, у вас стільки душі, але вірші виходять кострубаті і їх важко читати. Вірш повинен литися, як музика, як джерельна вода, як подих теплого вітру. Знаю, що і у мене не все виходить, але я стараюсь виправлятись, правда не все зразу, треба трохи потрудитись, щоб причесати ті думки, які жужмом лізуть з голови. Успіху!
Не скажу, що вірш є досконалим, але де грань тої досконалості? Та вірш мені дуже сподобався. Я почула голос флейти і це мені здається найголовніше, а рими і розмір з часом уляжуться, при умові, якщо будуть пошук і праця. Успіху!
Мені сподобалася ваша остання пісня осені. Так колоритно, Щедро на фарби і емоції. Гарно! "Витанцьовують в ритмі ірландського танцю з дощами Гостро так цокотять до закритих вікон та осель. а дахи...що дахам?- гомонять як завжди з небесами І на площах у них на стокатто свучить менестрель."
Глибока тема,п.Романе! Емоції переливаються через край,але побудова бажає кращого. Два перші катрени і п'ятий у вас рима чередується (1-3;2-4), то третий і четвертий уже пішли по типу олександрійського вірша. Від початку і до кінця має бути один стиль.Потім з розміром (склади) не все в порядку і рими, їх треба підбирати краще. Загляньте в приват.
Вже всі слова сказані, а я скажу одне: я люблю ваші вірші, тому, що в них є все і космос, і любов, і гріхи, і сподівання, а саме голоане в них є душа. Щасти вам!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('