«Згадай про найкращий свій день, Як небо співало пісень», А ми руки ніжно сплели, І щастя з собою несли… Гіркі нас розвели роки Я дома лишилась, а ти Пішов по далеких світах, Полинув у даль ніби птах… Та доля тебе привела, Ось тільки немає крила… Життя я ввіллю в джерело, І вилічу твоє крило, Щоб разом змогли ми іти, В незвідані щастя світи.
Пані, Любо! Вірш вражає. Наповнений емоціями і переживаннями за ще не народженне немовля. Гарно, але мені здається, що його треба з'єднати, щоб він не ділився на катрени, тим більше, що вони неповноцінні, а на закінчення проситься ще одна строфа, щось на зразок: Відпустиш на життя стежинку, чи може щось друге.
Вірш емоційний, гарний, та якось не дуже удачно вийшов четвертий катрен (зжалось-стислось бо зжати жито; рвалась- рвалася; стогну- стогону) Думаю, що його треба доопрацювати, тому що вірш того заслуговує.
Шкода, п.Іване, що ви не стараєтесь у написанні вірша. У вас такий потенціал, у вас стільки душі, але вірші виходять кострубаті і їх важко читати. Вірш повинен литися, як музика, як джерельна вода, як подих теплого вітру. Знаю, що і у мене не все виходить, але я стараюсь виправлятись, правда не все зразу, треба трохи потрудитись, щоб причесати ті думки, які жужмом лізуть з голови. Успіху!
Не скажу, що вірш є досконалим, але де грань тої досконалості? Та вірш мені дуже сподобався. Я почула голос флейти і це мені здається найголовніше, а рими і розмір з часом уляжуться, при умові, якщо будуть пошук і праця. Успіху!
Мені сподобалася ваша остання пісня осені. Так колоритно, Щедро на фарби і емоції. Гарно! "Витанцьовують в ритмі ірландського танцю з дощами Гостро так цокотять до закритих вікон та осель. а дахи...що дахам?- гомонять як завжди з небесами І на площах у них на стокатто свучить менестрель."
Глибока тема,п.Романе! Емоції переливаються через край,але побудова бажає кращого. Два перші катрени і п'ятий у вас рима чередується (1-3;2-4), то третий і четвертий уже пішли по типу олександрійського вірша. Від початку і до кінця має бути один стиль.Потім з розміром (склади) не все в порядку і рими, їх треба підбирати краще. Загляньте в приват.
Вже всі слова сказані, а я скажу одне: я люблю ваші вірші, тому, що в них є все і космос, і любов, і гріхи, і сподівання, а саме голоане в них є душа. Щасти вам!
Щирий вірш, п.Михайле! Я приєднуюсь до всіх побажань здоров'я і тепла у родині, що може бути кращим для мами і так, як ми з нею однолітки то думаю вона правильно зрозуміє мій вірш, що я її присвячую. Господи, дай тихий сон, Як світанкове цвітіння, Храмовий дзвін в унісон, Щире, сердечне моління. Спокій душі в вишині, Тій, що немала спокою… Я відпочить в тишині, Хочу, мій Боже, з Тобою. Бачити неба блакить, Чути мелодію світу І пережити ту мить, Трепетного переліту.
Розумієте, я написала, що називається по всіх правилах, але він мені видався таким черствим ніби не було в ньому життя, і тоді я поправвила де букву, де додаткове слово, так мені видалось кращим, а від того нарушився наголос.
П. Роксолана, також відчула наголоси, правда не ті, що ви вказуєте. Поясніть чому ви читаєте лИшень якщо правильно лишЕнь, шрамИ- шрАми, вІкном-вікнОм. Я чогось не розумію?